Виборча програма, політичні партії, об'єктивно необхідний закон та шахрайства на виборах

ПРО ВИБОРЧУ ПРОГРАМУ

Крім виборчої системи на завтрашній рівень життя кожного громадянина має вплив і виборча програма, через яку кандидати в депутати демонструють виборцям умови їх життя у завтрашньому дні і шлях, яким будуть втілюватися ті умови. Але не зважаючи на таку важливість виборчої програми тільки останнім часом в Україні спостерігається стійка тенденція до підвищення її ролі, що надає впевненості, що вона нарешті займе відповідне їй місце у виборчому процесі. На жаль, в масовій свідомості ще не склалися стійкі уявлення щодо поняття виборча програма, її зміст і наповнення. Враховуючи зазначене, розглянемо питання, які стосуються поняття і змісту виборної програми.

Очевидно, що тільки спираючись на зміст виборної програми виборець може зробити свідомий вибір такого слуги народу, діяльність якого приведе до покращання життя самого виборця. З цього можна зробити висновок, що виборча програма – це перелік дій, які зобов’язується виконати кандидат під час своєї депутатської каденції. Але, очевидно, що дієвість контролю виборців за діяльністю депутата потребує визначення термінів, в які буде виконана та чи інша дія. З врахуванням цього можна сказати, що виборча програма кандидата – це план дій депутата, в якому зазначено дії, які будуть здійснені за час його каденції, і терміни їх здійснення.

Але, очевидно, що такий план своїм змістом не відповідає на питання: "Чому саме ці дії необхідно здійснити і що від їх здійснення матиме виборець"? Саме тому, аби дати відповіді на ці питання, виборча програма повинна містити також аналіз стану країни, у підсумку якого будуть виявлені перепони позитивному розвитку країни і зроблені визначення необхідного нового стану країни, в якому визначені перепони відмиратимуть. Все це зробить можливим визначення шляхів, які ведуть до обраного нового стану країни, а також дозволить прогнозувати наслідки виконання плану дій.

Не менш очевидним, ніж попередні моменти, є і те, що не можливо у всіх деталях передбачити всі дії, які повинен буде виконати депутат протягом терміну його каденції. З цього випливає необхідність виборцю знати: "Виходячи з яких принципів депутат буде вирішувати питання, які не містяться в його плані дій".

Таким чином, виборна програма кандидата в депутати, аби відповідати своєму призначенню, повинна містити наступні розділи: аналіз стану країни і виявлені у його підсумку перепони позитивному розвитку країни; визначення необхідного нового стану країни і шляхів, які до нього ведуть; перелік принципів, виходячи з яких кандидат зобов'язується вирішувати питання під час його депутатської каденції; перелік дій, які кандидат зобов'язується виконати у визначений ним термін під час його депутатської каденції, і прогноз наслідків виконання цих дій.

10

ПАРТІЇ І ВИБОРИ

З наближенням виборів, завжди частіше лунають питання про роль політичних партій у виборах, та і в житті суспільства взагалі. З одного боку зазначається, що існуючи в Україні партії є профанацією поняття політична партія, а з іншого - намагаються довести необхідність позбавитись будь-яких партій. Очевидно, що такі заяви є непослідовними і нелогічними.

Поглиблення і поширення розподілу праці є магістральним напрямком розвитку людства. З огляду на це та враховуючи сумну партійну історію часів СРСР, нам і необхідно розуміти профанаційний стан сучасних партій, як обов'язковий тимчасовий платіж за демократію, який вже майже сплачено. Саме тому вже настав час справжніх, а не профанаційних партій. Настав час політичних партій спроможних творити та втілювати в життя програми розвитку суспільства. Очевидно, що створити, а, тим більш, втілити в життя таку програму одноосібно – не можливо.

Але, як і все в суспільстві, так і справжні партії самі, без свідомих дій людей, не з'являться. Для їх появи і стійкого існування слід створити відповідні умови, тобто змінити систему взаємодії партія - суспільство. Шукаючи зазначені умови, слід мати на увазі наступне.

Партія - політична організація, що політичними засобами, наприклад, набуттям влади шляхом перемоги на виборах, домагається спрямування розвитку суспільства у напрямку, визначеному її членами. Останні належать до партії на підставах спільності світогляду. І нарешті, не будь-який напрямок розвитку суспільства веде до покращення життя більшості його громадян.

З урахуванням всього сказаного, умовами стійкого існування справжніх партій є їх жорсткий зв'язок із суспільством, як в прямому, так і в зворотному напрямку. Пропорційна виборча система забезпечує прямий вплив партій на громадян, але зворотній зв'язок, зокрема відклик депутата, може бути реалізовано за цієї системи лише на чергових виборах. За мажоритарної системи легко і в будь-який час може бути реалізованим вплив суспільства на партію через її депутатів, аж до їх відклику, але вплив партії на суспільство стає не виразним, розчиняється у впливах інших громадських організацій і окремих громадян.

І тільки гібридна виборча система, висування кандидатів виключно партійними списками, кожного у одномандатний мажоритарний округ дозволяє реалізувати обидва напрямки взаємодії партія - суспільство однаково повноцінно.

Таким чином, підняті у першому абзаці цього розділу питання, мають більш раціональне рішення, а ніж позбутися партій. І це рішення лежить у руслі магістрального шляху розвитку людства. Саме тому сьогодні слід зосередити свою увагу на діях, спрямованих на запровадження гібридної виборчоїсистеми. Додавши до цього запровадження обрання та відклик суддів народом, матимемо все необхідне і достатнє для виходу на шлях позитивного сталого розвитку України, а отже, і покращання життя більшості її громадян.

11

ЯКОГО ВИБОРЧОГО ЗАКОНУ ПОТРЕБУЄ УКРАЇНА?

Відомо, що юридичний закон завжди своїм змістом відбиває зацікавленість автора певним справедливим, на його погляд, чином врегулювати суспільні відносини. Здавалося б, що за таких умов не можливо відповісти на поставлене питання інакше як, - Україна потребує такого виборчого закону, якого бажає більшість її громадян. А чи завжди бажання більшості громадян суспільства співпадають з його (суспільства) об’єктивною необхідністю? Очевидна відповідь – ні.

На щастя для виявлення об’єктивної необхідності зовсім не обов’язково знати бажання більшості, а достатньо аналізуючи стан, у якому знаходиться країна, враховувати усі, без виключення, чинники і розглядати їх зміну у часі.

Рух у напрямку сучасного розвитку України було розпочато за часів реформ так званої "перебудови". Кінцевою метою тих реформ була побудова в Україні сучасного капіталістичного суспільства: утворення двох основних класів капіталізму (буржуазії і пролетаріату) та формування відповідної держави.

Слід зауважити, що сучасна буржуазна держава, як і будь-яка інша, уособлена в системі установ, які здійснюють державну владу. Але посадовці цих установ в сучасній буржуазній державі є такою суспільною силою, яка сьогодні найменш пов’язана з будь-яким із класів суспільства і тому найкращим чином виконує своє головне призначення: не допустити того, щоб класи пожерли один одного.

Оскільки сьогодні головною складовою суспільного життя в Україні є, визнана всіма необхідність реформування існуючої системи, тобто заміни існуючої на іншу, то правомірно поставити питання: "Чи досягнуто цілей реформ "перебудови"?

На жаль, відбулося тільки те, що могло відбутися. Незалежна Україна успадкувала від Союзу РСР бюрократичну систему і саме бюрократи союзних часів, залишаючись бюрократами, стали ще й капіталістами. Сьогодні ці бюрократи-капіталісти своїм небажанням розлучитися не з одним із витоків своїх статків силою утримують Україну у проміжному стані, стані незавершеності переходу до капіталізму, коли державні посадовці є одночасно ще і капіталістами. Яскравим проявом незавершеності переходу до капіталізму є хід реформ.

Дійсно, і сьогодні, і вчора уся влада належить бюрократам-капіталістам, а реформи ідуть сяк так мляво, якщо взагалі ідуть. Наприклад, начебто проведена судова реформа звелась до посилення впливу бюрократії (призначених, а не обраних чиновників) на призначення суддів. І так відбувається з усім. Що не візьметься реформувати влада, виходить тільки посилення бюрократизму, його впливу на суспільні процеси. А ці процеси, як свідчить досвід історії, вимагають для завершення переходу до капіталізму, всебічної і глибокої демократизації суспільного життя. Якщо ж залишимось у проміжному стані, який, як відомо, є нестійким і схильним до криз, то посилення бюрократизму може попервах мати невеличкі позитивні наслідки в економіці, але накопичення пари під кришкою через "податковий майдан" і ті, що вже відбулися або невідворотно відбудуться, і врешті решт зметуть і бюрократичну систему і тих, хто її уособлює.

12

Таким чином, маємо всі підстави стверджувати, що Україна для свого позитивного розвитку потребує сьогодні такого виборчого закону, який що найширше відкриє шлях всебічній демократизації усіх сфер життя суспільства. Тільки відтепер, після цього визначення виборчого закону, якого потребує Україна, має сенс пошук його змісту, бо до того будь-яке висловлювання відносно скорочення чисельності депутатів, двох палат ВРУ, виборчої системи, наявності та величини прохідного бар'єру, можливості участі у виборах блоків політичних партій і т. п. є позасистемним і зумовленим бажанням уловлювати голоси легковірних виборців, а не намірами просувати Україну до свободи, заможності і впевненості в завтрашньому дні.

Як було зазначено раніше, найбільш демократичною виборчою системою є гібридна, суть якої полягає в наступному. Депутати обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування із кандидатів у депутати висунутих шляхом затвердження їх списків вищими керівними органами (з'їздами або конференціями) політичних партії. Кожна партія має право висунути не більше одного кандидата в кожен із одномандатних округів з однаковою чисельністю виборців, де кандидати балотуються за правилами мажоритарної виборчої системи. Якщо такий порядок обрання депутатів доповнити конституційною вимогою, згідно якої визначено обов’язок депутатів, обраних від однієї партії, належати відповідній депутатській фракції, то зазначений порядок обрання депутатів здатен припинити безпідставні суперечки між прихильниками мажоритарної і пропорційної виборчих систем тому, що такому порядку притаманні характерні позитивні риси і однієї, і другої системи. Це з одного боку. З іншого боку, зазначеному порядку обрання депутатів не притаманні негативні риси змішаної виборчої системи, яка збільшує середню чисельність виборців округу з 80 000 на 160 000, що робить майже неможливим обрання безпосереднього представника найбільшої верстви виборців, людей з малими і середніми статками.

Крім того, гібридна виборча система не має нічого спільного з таким бюрократичним запобіжником, як прохідний бар'єр, для списку партії і дозволяє мати прозору і просту в застосуванні систему відклику депутата: зібрано підписи, наприклад, 15% виборців округу, ЦВКУ негайно оголошує і розпочинає проведення дострокових виборів.

Окремо слід сказати про партійні блоки. Очевидно, що партії, які здатні утворити передвиборчий блок, а, отже, створити спільну програму, в переважній більшості випадків існують нарізно, не об’єднуються в одну тільки із-за амбіцій їх лідерів. То чи слід потурати таким партіям, надаючи їм право виступати на виборах у блоці? Ні, і ще раз ні, бо цим ми створюємо додаткові умови продовження існування багатьох однакових партій лідерського типу, а цього для свого позитивного розвитку сучасні суспільні процеси в Україні не потребують.

Таким чином, бачимо, що Україні для свого позитивного розвитку об’єктивно необхідно мати виборчий закон, який своїм змістом найкращим чином, порівняно з іншими, відповідає вимогам  такого розвитку. Саме таким  є закон, в якому втілена гібридна виборча система.

13

Але не слід вважати, що сучасні сталіністи – нащадки і послідовники створеної при активній участі і під безпосереднім проводом Сталіна, бюрократичної системи СРСР – без спротиву погодяться на пропоновану виборчу систему, яка підточує саме існування бюрократів-капіталістів. Навіть, якщо вдасться довести до розгляду у Верховній Раді відповідний законопроект, вони і тоді, пам’ятаючи настанови свого вчителя (важно как считать, а не как голосовать), будуть намагатися втопити такий проект в морі бюрократичних поправок, які дозволять їм вести підрахунок голосів виборців второваним від часів Сталіна шляхом фальсифікацій.

Давно вже слід на цьому шляху утворити нездоланий заслін. Таким заслоном міг би бути, як вже зазначалося, незалежний суд, який можливий лише при обранні і відклику суддів народом. Посилить цей заслін наступний порядок формування виборчих комісій

Центральна Виборча Комісія України (ЦВКУ) складається з її членів, обраних обласними радами у кількості двох осіб від кожної ради і від автономної республіки Крим (одна особа – від партій парламентської більшості, а друга – від партій парламентської меншості). Всі інші (обласні, районі, окружні та дільничні) виборчі комісії утворюються ЦВКУ шляхом найму на роботу із позапартійного загалу тих, хто виявив бажання. Всі партії мають рівні права контролю роботи виборчих комісій. Будь-який тиск на роботу виборчих комісій є кримінальним злочином, покарання за який визначається Законом.

Остаточно. Маємо всі підстави для того, щоб в Україні, застосовуючи гібридну виборчу систему, почати рух у напрямку завершення переходу до капіталізму і припинення для більшості народу нескінчених страждань, викликаних занадто довгим перебуванням суспільства у перехідному періоді. Очевидно, що застосування зазначеної виборчої системи залишає бюрократам-капіталістам можливість зберегти себе в якості чиновника або капіталіста, а спротив її застосуванню позбавляє їх цієї можливості …

ПРО ШАХРАЙСТВА НА ВИБОРАХ 

Очевидно, що будь-яке шахрайство на виборах (підкуп виборців, участь кандидатів у виборах без виборчої програми, фальшування підрахунку голосів та протоколів, …) спотворює волю виборців, а сама наявність шахрайства на виборах народила величезний обсяг міфологем про його безмежні можливості. Але, як встановлено науковими дослідженнями, шахрайство з великими числами може бути майже непомітним, якщо воно менше 10 % і стає очевидним, якщо перевищує 10 %. Як приклад, перевищення обсягу фальшування підсумків голосування понад 10 % від дійсного стану справ у 2004 році стало очевидним для багатьох виборців, що призвело до подій "помаранчевої революції" без будь-яких зусиль з якого б то не було центру впливу.

Як і будь-яка міфологізація, міфологізація впливу шахрайства на виборах спотворює дійсний стан справ. Наприклад, сьогодні серед багатьох громадян і навіть серед політиків вважається  майже доконаним фактом, що мажоритарна система є найбільш придатною для виборчих шахрайств, хоча ніхто і ніколи не проводив порівняльного аналізу виборчих систем на придатність до шахрайства. Сам міф про те, що мажоритарна система є найбільш придатною для виборчих шахрайств, виріс на врахуванні в аналізі фактів виграшу виборів в мажоритарних округах більш заможними людьми і не врахуванні фактів програшу такими ж кандидатами в таких самих округах. В дійсності відповідь на питання виграшу виборів в мажоритарному окрузі може бути дано лише практично, бо теоретично врахувати весь обсяг чинників, які впливають на підсумок виборів, практично не можливо.

Таким чином, оскільки шахрайства на виборах були, є і будуть і вони не притаманні якійсь з виборчих систем більше за інші, то питання боротьби з шахрайствами на виборах не пов’язано з пріоритетністю застосування якоїсь з виборчих систем. Питання зменшення впливу шахрайств на підсумки виборів вирішується через:

– постійність застосування виборчої системи, що дозволяє набувати і не втрачати досвід боротьби з шахрайствами;

– вдосконалення роботи виборчих штабів, спрямованої на виявлення і покарання шахрайств;
– вдосконалення виборчого і карного законодавства, спрямованого на приборкання шахрайств на виборах;

– втілення в життя суспільства дійсно незалежного суду;

… 

P. S.

Здавалося б, що дано розлогу і ретельно аргументовану відповідь на питання з приводу шляху «ЧЕРЕЗ ВИБОРИ ДО СВОБОДИ, ЗАМОЖНОСТІ І ВПЕВНЕНОСТІ У ЗАВТРАШНЬОМУ ДНІ», але відповідь дано одну, а скільки людей, стільки ж і думок. З окремими з них можна познайомитись за наступними адресами:

http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3249488-hibrydna-vyborcha-systema-za-i-proty

http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3238607-khto-chy-scho-ne-ye-takym-yak-treba

http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3236919-proty-temnykh-chasiv

http://blogs.korrespondent.net/blog/users/3236804-pro-tse-hovoriat