Логіка Путіна незмінно проста – йому необхідна ЛНР і ДНР у ролі «Придністров’я». Це буферна зона для впливу на решту України. Ще краще для нього – аби Україна розпалася на п’ять чи десять окремих новоутворень, але цьому вже не бути. Тому конфлікт на Сході України (як він вважає) треба затягувати. Бо в України на даний момент не вистачить потужностей вести війну ще півроку при тій самій моделі економіки. А санкції Європи проти Росії загрозливі тільки в довгостроковій перспективі, але хто ж думає про «потім».
Суспільна думка Європи з цього приводу почала змінюватись. Те, про що казав український «політикум» вже давно, почало усвідомлюватись самими європейцями. Найяскравіший приклад тому - зміна риторики європейських політиків вищого рівня. В першу чергу, проросійський прем’єр-міністр Чехії Соботка вважає, що «санкції мають вплив на економіку, в цьому немає сумнівів, але ці санкції не змінили поведінку Росії на сході України» (http://www.eurointegration.com.ua/news/2014/09/1/7025544/). Окрім того, надання членства Україні в ЄС та НАТО тільки ускладнить і поширить цей конфлікт. Ідейний та дружній до України колишній прем’єр-міністр Польщі і нинішній президент Європейської Ради: «Санкції, введені Євросоюзом щодо Росії, будуть збитковими для економіки Європи, але відсутність реакції на дії Москви в українській кризі матиме "більш катастрофічні" наслідки» (http://www.eurointegration.com.ua/news/2014/08/6/7024774/). А нейтральний прем’єр-міністр Угорщини «наголосив, що розв'язка можлива лише через "переговори або збройне протистояння"» (http://www.eurointegration.com.ua/news/2014/09/1/7025542/). Відтак Європа приходить до усвідомлення того, що в довгостроковій перспективі її санкції - те, що лікар прописав, але сьогодні й зараз вони аж ніяк не зарадять динамічно мінливій ситуації на сході України.
Відтак лишається три варіанти. Перший: Росія домагається свого, і Української землі стає менше, з’являються дві незаконні республіки. Це визнає світ, однак при будь-якому іншому конфлікті з ініціативи Росії її чекає широкомасштабна війна збоку Європи. Другий: Росія погодиться на план Порошенка і виведе всі свої війська зі сходу України. Ми залишимось цілісними і будемо зализувати рани. На відновлення піде від року до п’яти. І третій варіант: Європа вплине на ситуацію на Сході країни дипломатичним або військовим шляхом. У першому варіанті нас примусять визнати ЛНР і ДНР та налагодити з ними химерний мир. В іншому ми таки нагадаємо Європі про гідність – і вона здійснить військове втручання в цей конфлікт. Це призведе до руйнації міфу про велику Росію. А можливо, і до розпаду «гіганта» як держави.
Перший варіант найгірший для України. Однак сьогодні загроза його реалізації впала до нуля. Східна Європа, а саме – Польща, Литва, Латвія, Естонія добре розуміють, що вони наступні в черзі для конфлікту, а тому будуть робити все, щоби Європа не заплющила очі на факт постійної військової агресії збоку Росії. Окрім того, на Європу здійснюється постійний тиск Сполучених Штатів Америки та Канади.
Другий варіант теж неможливий хоча би тому, що якби Путін хотів миру, то він не влаштовував би війну.
Найймовірніший саме третій варіант. Якщо Європейська рада вирішить здійснити військове втручання в цей конфлікт, то українцям лишається лише його дочекатися, бо, як сьогодні заявив американський сенатор Роберт Менендес, - «це російська війна проти Європи, яка ведеться на території України» (http://www.pravda.com.ua/news/2014/09/1/7036449/). А відтак ясно, на чиєму боці воюватиме Європа.
Лишається загроза дипломатичного впливу Європейської ради на Порошенка задля визнання ЛНР і ДНР в якості суб’єктів переговорного процесу. Адже саме цього і прагне Путін першочергово. При чому здійснюватися вплив може як завгодно – підкупом, шантажем, прямими погрозами тощо. Тоді, вірогідно, що Росія може виграти.
Чи може Український народ якось зарадити ситуації та діяти на випередження задля недопущення «дипломатичного» варіанту? Єдиний шанс здійснювати внутрішньополітичний тиск на пана Порошенка. Весь час пояснювати йому з «вулиці» і соціологічними опитуваннями, що український народ вистоїть, якщо треба буде й до зими, але про ніяке відокремлення і визнання ЛНР і ДНР (а заодно і Криму) в жодній з можливих форм мови бути не може. Європі нічого не лишиться, як здійснити військове втручання в конфлікт. Тоді наша взяла.