Не треба впадати у паніку стосовно нібито "брестського миру" а-ля-Порошенко. Семіотичний аналіз заяви Порошенка говорить таке: ключове словосполучення у ньому --
"Виходячи із заклику Президента Росії Володимира Путіна до керівників незаконних збройних формувань Донбасу зупинити вогонь, підписання протоколу на засіданні Тристоронньої контактної групи з імплементації Мирного плану Президента України, я віддаю наказ начальнику Генерального штабу Збройних Сил України припинити вогонь починаючи з 18:00 5 вересня", --
що є ніщо іншим як визнанням Україною стороною саме хуйла, а ніяких ні ДНР-ЛНР.
Ще раз уважно читаємо сийсь знаменний абзацЪ -- "Виходячи із заклику Президента [Московії]... до керівників НЗФ Донбасу... підписання протоколу... з імплементації Мирного плану Президента України, я віддаю наказ начальнику Генерального штабу...", -- він означає ніщо інше, що за всі порушення з боку НЗФ несе особисто сам хуйло.
Тепер пройдемося детальніше по чотирнадцяти пунктах плану згідно аксіом конституціоналізму, inter alia, militant democracy (се така штука, що означає демократію, здатної до захисту):
1. гарантії безпеки для учасників переговорів є елементарною вимогою притомного процесу укладання будь-яких угод у світлі доктрини legal estopell (розумних сподівань, що контрагент по договору буде додержуватись оголошених попередніх умов, -- інакше вони втрачають якийсь сенс і практичну корисність);
2. цілком є правомірною вимога щодо звільнення від відповідальності саме тих учасників, які не вчинили тяжких злочинів (не сумнівайтеся -- це цивілізована практика; хто має сумніви -- факел, соррі, КК в руки, -- себто Кримінальний кодекс України, -- там все розписано);
3. звільнення заручників -- це вимога до НЗФ; її адресатом аж ніяк не є ЗСУ чи добровольчі підрозділи -- тут лише може бути обмін із військовополоненними (з українців -- це ті, що з певних причин опинилися на території Московії);
4. буферна зона на кордоні передбачає ломку наркомана -- себто зміни тактики військ московитів: припинення ураганно-градово пуляти по території України у порушення всіх мислимих і немислимих норм і принципів міжнародного права із конячими ін"єкціями найманців та військового зборядження із зброєю;
5. коридор для виходу найманців -- це нормально; є лише проблема -- згідно із древньою традицією у московії діє практика загороджувальних загонів, що власне і буде подальшим джерелом ескалації конфлікту;
6. один із найпроблемніших пунктів -- розброєння -- ні бензину, ні соляри не вистачить, щоб вивезти зброю і спорядження у московію;
7. якийсь інфернальний пункт, оскільки для мене є загадкою контрагент щодо спільного патрулювання з підрозділами нашого МВС....
8. тривале проживання у полях та запущених халупах московії є великою проблемою щодо вивільнення адмінбудівель, які є доволі комфортними для потомків Золотої Орди, які так би мовити "вкусили смак і відчули подих цивілізації";
9. поновлення нормальної діяльності місцевих влад є нормальною практикою; навіть при військоих діях чи інших надзвичайних обставинах вони мають виконувати і надалі свої функції, які переважно лежать в сфері комунальних послуг;
10. поновлення мовлення українського тіві і радіо -- є базовою вимогою інформаційної безпеки і цього явно недостатньо у силу соціальної психології місцевого населення; стосовно деталей -- прошу почитати Олега Покальчука і Євгена Головаху, єслішо;
11. обрання місцевих властей є чистої води елементом децентралізації, я це підтримую всіма лапами; теза про російську мову -- це чистої води панське гунцувство від Пороха -- тому в ігнор, тому що і Конституція, і міжнародне право, як і поточне законодавство достатньо гарантують розвиток російської мови;
12. з точки зору courtesy rules, циркуляції еліт та узгодженості державної і регіональних політик узгодження керОвників місцевих властей із центром -- елементарна вимога для ефективного управління на місцях;
13. дострокові парламентські вибори вже розпочалися; місцеві вибори теж потрібні -- це навіть помітно по Унгвару (се такий невеличкий обласний центр, до якого вже прийшла європейська інтеграція), а по Донбасу -- поготів...
14. я вже декілька років тому говорив, що ахмєтка ніякий не бізнесмен. Вугледобування, енергетичний, хімічний бізнес -- це "чорна дірка" української економіки. Власне колапс цього "бізнесу", як би це не цинічно не звучить, є благом для національної економіки, оскільки оздоровлює її структуру і ліквідовує розкрадання дотацій і субвенцій з державного бюджету. Саме тепер держава займеться тим, що повинна була займатися ще у ранні 90-ті: закриття більшості шахт і створення максимально сприятливого інвестиційного клімату для середнього і малого бізнесу -- благо і тим паче, що на Донбасі достатньо фахівців для його реального запуску, себто МСБ...
Аналіз положень плану Пороха свідчить, що він містить низку мін зповільненої дії -- читайте уважненько пункти 4 -- 7, які складно на практиці зреалізувати і вони атакують архітектоніку сего Мирного плану.
Тому стосовно подальшого.
Йде процес побудови Армії, який поки що у зародковому стані, але навіть за таких умов вона дає конкретно відгребсти армії московії, яка вже вторгнулася на територію України з початку серпня, якщо не враховувати Крим (все ж таки предмет нашої розмови -- Донбас, а Крим -- це окреме питання).
У світлі сучасних методів війни є вкрай критично важливим побудова ППО -- себто протиповітряної оборони.
Влада має зайнятися реальними реформами -- це судово-правова реформа, зміна виборчого законодавства (якщо мажоритарка -- то двотурова система, якщо пропорціоналка -- то відкриті списки із преференціями), лібералізація економіки з максимальним зниженням податкового тиску, проведення адміністративно-територіальної реформи із децентралізацією влади (передачею матеріальних і фінансових ресурсів на місця, громади обирають свої управи і регіональні уряди). Ключ -- судова реформа, бо без притомного судочинства -- усі сі благородні справи будуть зупинені корумпованими суддями, які розглядатимуться як рейдерський інструмент-придаток.
Далі, речі слід називати своїми іменами -- йде московитсько[російсько]-український конфлікт. А в цих умовах потенціал Закону про боротьбу з тероризмом вже давно вичерпано.Тому я сподіваюся, що питання запровадженння воєнного стану є питанням тактики і влада зробить це саме у потрібний час, коли буде сконцентровано достатньо ресурсів для відбиття відкритої атаки агресора, яка поки що маскується під "гібридну" війну.
Насамкінець, я -- прихильник мережевих схем побудови державності, inter alia, electronic government у поєднанні із децентралізацією. транскордонним співробітництвом та делегуванням частини суверенних повноважень держави наднаціональним інститутам на основі поваги гідності людини та прав людини. Це створює грунт і канали впливу на різних акторів ухвалення рішення різного рівня як в національних масштабах, так і на наднаціональному рівні. І я думаю, що це в нас реально втілити життя і стати інноваційною державою, а це у свою чергу дозволить нам стати принаймні гравцем на регіональному рівні.
Dixi!