І розумію, чому так багато людей чекають третього Майдану, хоча усвідомлюють яким він буде. Черговий закон, що викликає біль у серці називається розлого: «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Проте йдеться у ньому не лише про місцеве самоврядування.
У зв’язку з цим напрошуються ряд запитань, які просто неможливо не озвучувати:
Перше, мені як юристу не зрозуміло, чому «особливий порядок» запроваджується аж на три роки? Є достовірні дані, що саме стільки триватиме АТО? А як же тоді обіцянка: президент в першому турі – запорука швидкого миру?
Друге, яким чином встановлюватимуться межі цих районів, що підпадають під дію зазначеного закону? Чи наша влада збирається законсервувати межі зони АТО?
Третє, чи не означає гарантія про недопущення кримінального переслідування «учасників подій на території» того, що з моменту набрання чинності цим законом, будь-який бажаючий може спокійно вбивати, ґвалтувати, красти без жодної для себе перестороги? Чому ні видів злочинів від відповідальності за які звільняють, ні часових рамок впродовж яких можна безкарно здійснювати ці діяння, цим законом не передбачено? За якими законами здійснювати судочинство на цих територіях і що вважатиметься там злочином?
Четверте, чому органи влади сприяють поширенню саме російської мови на цих територіях? А хто гарантуватиме захист життя і здоров'я громадянам, що розмовлятимуть українською в зоні АТО? Чи там її вже просто не буде?
П’яте, де і яким чином буде конкретизовано порядок призначення керівників прокуратури і судів та з якими саме органами місцевого самоврядування їх будуть погоджувати? І чи можлива якісна зміна представників у місцевих радах, коли їх будуть переобирати під дулами автоматів? І чому їх повноваження не можуть бути достроково припинені, якщо вони ухвалюватимуть антиконституційні рішення?
Шосте, чому угоди про розвиток регіонів можуть укладати лише Донецька і Луганська області? Ми тепер самі фінансуватимемо сепаратизм і тероризм у своїй країні? Скільки ще «парадів» полонених має пройти вулицями цих міст, щоб усвідомити неможливість домовленостей із бандитами?
Сьоме, в чому полягатиме «відмінний від загального» економічний режим? Чи означає це мільйони дотацій місцевим олігархам взамін за обіцянки не виходити за межі зони АТО?
Восьме, тепер озброєні банд формування отримали легальну назву «народна міліція»? Цікаво яким буде відсоток тих голів сільських рад, котрі відмовляться від «ввічливої» пропозиції під дулом автомата ухвалити рішення про народну міліцію в межах села (селища)?
Дев’яте, пане Президенте, я розумію складність обставин у яких Ви опинилися, але ж Вам ніхто й не обіцяв, що буде легко і Ви очевидно мусіли усвідомлювати ті ризики з якими стикнулася наша держава?
Десяте, пане Президенте, якщо Ви не бачите можливості зберегти контроль над окупованими бандитами територіями, то може варто називати речі своїми іменами? Може тоді варто сказати усім патріотам, щоб починали евакуацію і не втрачали даремно свої життя? Чи Вам їх життя, з їхньою активною громадянською позицією в Києві не потрібні?
Я думаю ці запитання народилися сьогодні не лише у моїй голові. Дуже сподіваюся, що наша влада готова відповісти хоча б на частину з них!