Ітак, шо случилося в Мінську і в чому тайний смисл подписаного вночі меморандума з точки зренія сільської аналатіки.
Дід продовжує обстоювати версію, шо в ходє челночной діпломатіі Суркова-Ложкіна були достігнуті пакетні договорьонності, які позвольяють временно зафіксірувати статус-кво і дать сторонам передишку. Х"йлу ота передишка нужна, бо він надіється, шо все разсосьотся, про його фокуси забудуть і може даже позовуть на самміт великої 20. А потом і вовсє пробачать Крим. А сам він за ето врем'я буде надьожно контролірувать Україну, не давая нам решітєльно й твьордо продвигаться в напрямку цивілізованого світу. Но надєжди тщетні, щитає дід. В Х"йла шансов на спасєніє нєт.
Для України ж передишка нужна, шоб зібраться з силами, зміцнити Армію, а також уникнути напрасних жертв. Во всяком случає в цьому полягає, як здається діду, політіка Пороха і він її послєдоватєльно гне. Свідомо йдучи на потєрю популярності в тої часті общества, яка требує продолженія войни і щитає любі переговори з Х"йлом проявлєнієм слабості. Так і є - каже дід. В України січас дійствітєльно не достаточно сил, шоб опрокинуть оборону протівніка і вийти танковими кліньями на Ростов, Москву і Петербург, захватить їх з марша і продолжать наступлєніє аж до Владівостока з тим, щоб помить українські танки у водах Тихого океану. Тому приходиться договарюваться.
Діда многі небайдужі громадяни питають, шо таке пакетні договорьонності. Отвічаю. От представте собі, шо ви зійшлися з протівніком в ближнєм бою, довго з ним билися навкулачки і врешті-решт остановилися в клінчі. То єсть, в правій руці у вас по пістолєту, протівнік направив вам постолєта в глаз, а ви йому у вухо. А лівими руками ви крепко держите одне одного за яйця. І обидва тяжко дихаєте, бо сил вистача лише на те, шоб обкладувать друг друга матюками. Шо дєлать? В такому случаї нема іншого виходу, як вирабатувать пакетне солнашеніє. На щот "раз" кожен ставить пісталєт на предохранітєль, на щот "два" відводить його від голови протівника, на щот "три" меееедлєнно розжимаються пальці лівой руки, на щот "чотири" каждий з вас робить по шагу назад. Главне условіє пакетного соглашенія - делать все синхронно і не наябуючи друг друга, бо в протівном случаї гремить вистрел і неізвесно хто встигне перший.
Дід напомнить, шо свою часть пакетного соглашенія Порох виполнив коли жостко, брутально і прямо скажем - некрасіво - нагнув ВРУ, примусивши парламентаріїв прийнять закони про особий статус Домбабве і Лугандона, а также про амністію сіпаратістам. Таким образом, Порох сознатєльно пішов на втрату популярності, викликав нешуточне роздратування небайдужих громадян, но зато наочно продємонстрірував Х"йлу, шо він договороспособний глава государства і іменно він керує політичним процесом в Украіні. Продавивши непопулярні закони Порох був вправе ожидать виполнєніє своєї часті пакетного соглашенія вже Х"йлом.
Те, шо проізошло вночі в Мінську, дід розцінює як виполнєніє вже Х"йлом своїх об'язатєльств по пакетному соглашенію, главна суть яких в тому, шо виполняється наступні требованія Пороха: вивод російських войск з території України і встановлення контролю за українським кордоном по всьому периметру. Всі інші пункти тоже важні, но ето всьо же деталі. В деталі щас дід вдаваться не буде, нам важливо бачити генеральну лінію развітія ситуації, щоб понімать главну суть проісходящих собитій.
Як і прийняті у ВРУ закони, так і підписаний в Мінську меморандум - лише формальна сторона вопроса. Порох, наскільки дід може понять, зволікатиме з підписанням законів, аж поки не побачить, що Х"йло поставив пістолєт на предохранітєль і сдєлав свій шаг назад. І лише тоді ті закони підпише, давши отмашку на подготовку виборов на окупованих територіях, які назначені на 7 грудня.
Совершенно понятно, шо в пакетне соглашеніє входить много других пунктів, про які нам неізвесно, бо до цих пір в средє політіков популярностью пользується дурна приказка: "Народу нє стоіт відєть, як робляться дві вещі - ковбаса і большая політіка". Але народ не обманеш, бо для етого существує сільська аналітіка, яка позволяє проникати в суть проісходящих собитій і вскривати плани високих договарюющихся сторон.
Так, дід подозреває, шо в договорьонності входить звільнення Наді Савченко, Олєга Сєнцова і решти полонених українців, но взамін прийшлося пойти на амністію сіпаратістов. Що входит ще - дід догадується, но пока лише по дуже косвенним признакам. Тому писати про це пока не буду, скажу лише, шо комбінація дуже сложна, а чим сложнєє пакетна домовленість, тим вище ризик, що її реалізація сорвьотся. Дід подозреває, як уже писав по це раньше, що сторони согласували і якусь контрольну дату виконання пакету. По всєй відімості це 1 листопада, бо для отого мееедлєнного розжимання пальців нужно врем'я і лише через шість тижнів сторони зможуть констатувати - виполняються договорьонності чи ні.
Які ці договорьонності хрупкі і як легко зірвати їхнє виконання, показують перипетії в Мінську, коли засідання контактної групи зривалося і було вообще непонятно состояться переговори чи нє. Паралельно Х"йло дєлал опасні і неприятні тєлодвіженія, які ми бачили в нарощенні группіровки протівніка в северном Криму, а также актівізацію бойових дєйствій в районі Маріуполя. Дід щитає, шо це була не просто попитка повліять на Кучму і принудить українську сторону до уступчивості. Це була пряма реакція Х"йла на успішний візит Пороха на американський континент, на тверді і рішучі заяви мірових лідєров, в кругу яких наш Порох прийнятий на равних, а также на резолюцію Європарламента, текст якої українцю можна мазати на хліб замість варення.
Однако, Х"йло поістерив нємного, потом прийняв дозу слабітєльного і, відімо, пойняв, шо лучше іти на переговори та всьо же продолжить виполнять договорьонності Сурков - Ложкін. Таким образом, преговори в Мінську состоялися, меморандум був підписаний.
Оці пакетні договорьонності, а также результати мінського переговорного пооцесу, без сомнєнія увійдуть в Історію лише як временний епізод війни, про який в будущем будуть помнити лише професійні історики. Дід не склонєн перебільшувати їхнього значення і розглядає лише в якості виграного времені для лучшої підготовки до будущих сраженій. Яких може, кстаті, і не буть, бо після смерті Х"йла - не важно фізичної, чи політичної - всі його конструкції з зонами впливу від Абхазіі до Придністров'я, рухнуть як карточні домики. Міровим лідєрам тоді прийдеться думать, як зберегти територіальну целосность самої Росії, щоб ядєрне оружіє не розповзлося між Дальнєвосточной республікой, Сибірським государством і Московским каганатом.
А наша задача зберігати бадьорий бойовий дух і твердо та впевнено дивитися в майбутнє. Тому кожен по мірі сил і можливостей робить все, щоб наблизити Перемогу, тримаєм кулаки за Надю, всячеськи допомагаємо Арміі і слєдім, шоб віздє парядок був, накуй! А не те, шо січас.
