Позитивна репутація

Печерський суд Києва давно слід розпустити. Учора він знову засвітився рішенням, яке кардинально спотворює сенси того, що відбулося в Україні з листопада 2013-го, - випустив на волю командира роти «Беркуту», на совісті якого 39 життів героїв «Небесної сотні». Аргументація: «наявність у підозрюваного у вчиненні особливо тяжких злочинів дружини, трьох дітей та квартири у місті Києві, а також його позитивної репутації».

Натомість, пригадуєте, «позитивна репутація», до прикладу Юлії Тимошенко, аж ніяк не завадила судді Печерського суду Родіону Кірєєву засадити на грати лідера тодішньої (і, здається, теперішньої) опозиції.

Мова, власне, не тільки про Печерський суд, як про усю
систему судочинства, - безвідмовного інструмента, за допомогою якого тепер чимало одіозних постатей режиму Золотого батона завиграшки можуть стати білими і пухнастими. Тим паче, нова адміністрація, судячи із численних розпачливих повідомлень ЗМІ, аж ніяк не годна обійтися без послуг «талановитих менеджерів» з когорти межигірського блазня.

Позитивною репутацією володіє нетонучий Ківалов, такі ж риси притаманні найзатятішим ревнителям регіональної віри в українському парламенті, а поодинокі «позитивні особи», як от щойно призначений голова Кіровоградської ОДА, вже зручно вмощуються у високих фотелях.

Вони, як не дивно, грають за правилами. Правилами, укладеними навіть не Януковичем і К, а задовго до його правління. І Кравчук, і Кучма, і навіть Ющенко вкрай обережно ставилися до підвалин системи, яка дозволяла їм комфортне правління і безкарність вчинків. Адепти неписаних правил поведінки, вони ретельно працювали над тим, аби «понятія» ставали законами, а ще ретельніше добирали відданих і абсолютно безсовісних осіб (своїх «сучих синів») для пильнування за цими законами.

Жодна із двох українських революцій не зламала цього тренду, а, отже, цілком справедливо може уважатися недореволюцією, банальним заворушенням, яке мало своїм вислідом чергове випускання пари із суспільного казана невдоволення.

Жодна із українських революцій не завершилася бодай натяком на кардинальну люстрацію суддівського корпусу, ба більше, - їхні очільники, здобувши бажане завдяки ігнорації будь-яких правил, відтак поверталися до старих же правил і старих кадрів для зміцнення своєї влади.

На репутаційні ганджі цих кадрів свідомо заплющували очі, натомість їхню здатність до компромісу із тими, хто над законом, вважали чи не найшляхетнішою рисою.

Що робити зі суддею, який вважає, що 39 людських життів, покладених на Майдані, є «позитивною характеристикою» «беркутівця»? Ну, не діяти ж за законами Хаммурапі, здерти з нього шкіру і виготовити з неї місце для наступника. У нас же ХХІ століття... Дистанцію від Темних віків лютневого людовбивства на Майдані до «гуманізму» сучасної доби ми подолали дуже швидко...

Хто люструватиме суддів, - нардепи, позбавлені клопотів люстрації, Ківалов, що з року в рік штампує схожих на себе клонів в аудиторіях власної академії, Вища рада юстиції зі ставлениками Медведчука? Чи, може, хлопці, які пройдуть пекло іловайськів і дебальцевих, а відтак повернуться до мирного життя, у якому, однак, що не день, то вибухає нова війна у суддівських залах. Якщо, звісно, у тих хлопців стане сили...