Це можна було б прокоментувати двома словами: ДИТЯЧИЙ САДОК. Адже для якої нормальної держави іноземні рекрутингові агенції могли б знаходити міністрів та їх заступників? Я б тоді почала з Адміністрації Президента.
Взагалі навіщо йти у владу, коли не маєш кандидатів на державні посади і, таким чином, не можеш керувати країной? В більшості країн світу опозиція утворює тіньові уряди з метою фактичного дублювання верхівки міністерств для того, щоб в момент приходу до влади, можна було б швидко та ефективно очолити відповідні Міністерства. Члени таких Урядів вивчають та аналізують роботу міністерств, за які відповідають. Це- нормальний серйозний підхід.
Та й за законодавством України політична діяльність – це формування загальнонаціональної програми суспільного ровитку з метою реалізації політичної волі громадян. Тобто теоретично в політику мають йти ті, хто знає що хочуть громадяни і як це перетворити на реальність. А як назвати тих, хто приходить до влади, а потім звертається до іноземців за допомогою знайти кого сь хто буде працювати на державних посадах? Це як: Ви тут попрацюйте, а ми покористуємось владою?
Та й де існують такі агенства, що практикуються на підшукуванні міністрів? Їх не має ніде в світі.
Але якщо серйозно, то насправді ця заява – прояв нашої хвороби, яка за ступенєм небезпеки вже дорівнює раку четветого ступеню – корупції, ускладненої популізмом. І вдвох вони можуть коштувати нам державності.
Наша влада роками привчалася робити гучні заяви, для того, щоб відволікати громадськість та міжнародне співтовариство від того, чим вона насправді була зайнята: грабування країни. Тепер ресурсів не вистачає, отже напряму підключилися до так званих донорів – тобто організацій, які фінансують... що? Як правило вони мали б фінансувати суспільні організації, громадські ініціативи, щоб ті контролювали роботу Уряду, але ось так, щоб напряму платити зарплатню членам Уряду????
А хто фінансує їх самих? Росія? Цікаво: вони нам скількі міністрів оплатять? Міністра оборони також? І що від нього вимагатимуть? Адже іграшки іграшками, але є таке поняття: Шпигунство. І в період війни воно набирає особлівого значення.
Донори могли б оплачувати іноземних консультантів, але оплата посадових осіб, які діють від імені держави?
В усіх розвинених країнах навіть подарунки посадовцям прирівнюються до корупції, адже таким чином, вважаеться, що в них виробляється залежність від тих, в кого вони ці подарунки приймають.
А тут? Перекладаючи на розумну мову Адміністрацією Президента в особи Шимківа повідомлено, що недержавні організації будуть платити міністрам України гроші, що в усьому світі однозначно прирівнються до корупції.
Я думаю я знаю хто дав пану Шимківу таку чудову ідею: Фонд Відродження, який вже оплачує секретарів міністрам Кабінету Міністрів і пропонував те ж саме Тетяні Чорновол, коли вона займала посаду Урядового уповноваженого. Від чого вона відмовилась саме з наведених вище причин. Бо той самий секретар отримає доступ до державних документів і потім має що: звітувати тим, хто оплачує його роботу?
Взагалі всі ці Фонди і інші донори, до яких відносіться і Фонд “Віродження” – це явище, яке викликає подвійне почуття. З одного боку вони можуть грати важливу роль у підпримці детократії, а з іншого можуть ставати провідниками хабарів та відмивання коштів. По тому ж Фонду Відродження, як мені казали, СБУ нещодавно вела справу по відмиванню коштів. І після моєї зустрічі з керівником Фонду, коли я працювала в Адміністрації Президента, після питань які саме ініціативи вони фінансують, наступного ж дня цю інформацію було видалено з їх сайту. Мовчазний факт, який багато про що може сказати.
Отже чому виникає ідея платити зарплатню Міністрам? Чому не оплата консультантів? Чому не платежі в бюджет, з якого вже Держава сама може розподіляти кошти? Нажаль хочеться нагадати, що правило “Хто платить, той і замовляє музику” – ніхто не відміняв.