Нещодавно на зустрічі в Лондоні з одним з топ менеджерів світової фінансової установи, яка наразі виділяє Україні кредитні кошти (чи правильніше сказати в якої Україна їх просить), було піднято питання кадрових змін в державному фінансовому секторі як показника політичного курсу держави. Співрозмовник – українець, яки працює в цій установі вже давно і який відповідає за висновки по ситуації в Україні. “А що в вас змінилося?”, запитував він в мене. “В Правлінні (державного) Укрексімбанку з часів Януковича змінено 2 людини. Решта – половина людей Колобова, половина Арбузова. В Нацбанку подібна ситуація. Шиімків телефонує, розповідає про якісь реформи. Все ні про що. То які ви хочете гроші?”.
Логічно. Заморожені в Європі рахунки розморожуються. Команда Януковича знову досить сильно представлена в Парламенті. Офіційно – в якості опозиції під головуванням Льовочкина. Неофіційно - у вигляді “нових, молодих” політиків, проспонсованих Фондом Соросу, гроші в який вкачані, вдається, тим же Льовочкіним Ко.
В енергетичному секторі – на ключових постах розставлені люди Бойка. Ахметов зи слів логістов тримає під контролем усі порти України через “Портінвест”.
Майно колишніх посадовців, яке залишалося в Украіні, і яке можна було стягнути в дохід держави за кілька днів – не тільки не арештоване належним чином, воно активно переписується на “нову владу”. Як автозаправочні станції “Борисфен”, які так “хотіли” зберегти, що аж забули накласти арешт на акції. Які, звичайно, було переписано на підставну голандську фірму, яка нібито “ні до чого відношення не має”. На запитання небайдужих: “А як же 600 мільярдів збитків бюджету, нанесені Ставицьким?”. Відповідь: “Ні. Команда не чипати. І взагалі там тепер голандці”. Ну да. Як і до цього в медіахолдінгу Глави Адміністрації Президента Ложкіна, який також тримався на Голандській компанії, Кіпрській компанії і далі глибокому офшорі. Такі цікаві співпадіння. І директор “Айтішнік”, як Дмитро Шимків. Який раптом зайнявся енергетикою в Україні.
Ті, хто не може продати державні майнові інтереси, посади або вирішити питання по закриттю кримінальних справ, - торгують посадами. Як сказала одна колись наближена до Юлії Тимошенко людина: “продали Міністерство екології Онищенку за те, що взяв на себе більшу частину фінансування партії”. НАЙС! Здається, після першого арешту люди виходять патріотами, а після другого – прагматиками.
Керівники управлінь, департаментів в мінпістерствах, та схеми – ті ж самі. Всі коментують однаково: НІЧОГО не змінилося. Просто на старі схеми посіли нові люди. Іноді. А в більшості – ті ж самі.
То куда зник Янукович? Нікуди. Його команда продовжує фінансувати бої на Сході, викачувати гроші з своїх повністю функціонуючих компаній, просто надаючи відкати за їх “недоторканість”. Яка офіційно пояснюється багато чим: не має законодавчої можливості осуджувати заочно і отже стягувати майно таких осіб за вироками судів; не має можливості арештувати бізнес цілком, лише майно, рахунки або акції, але призначати керівників, не пов”язаних з власниками, що скоїли злочини, також не можливо за законом. І так далі.
І це при тому, що в світі всі ці механізми давно відпрацьовані. Є практика притягнення до кримінальної відповідальності заочно. Для компаній – існують ресивери. Це те, що нам вкрай необхідно для того, щоб вирішити питання з компаніями урядовців Януковича: “Борисфена” Ставицького, Херсонського перевалочного комплексу та медіахолдінга Курченка та ін.
Взагалі питання арешту бізнесу як такого є наразі першочерговими. В нас до цього інсували механізми кримінального процесу, які дозволяли тільки “вбити” бізнес, бо така була як правило мета: порушувалася справа, арештовувалися рахунки, акції і все. Бізнес зникав. Але це варварство. Як можна вбивати те, що приносить доходи, наповнює бюджет податками, створює робочі місця? Якщо власники компанії чи холдінга нанесли збитки державі, то краще підтримати бізнес на період розслідуваття кримінальнї справи, відсторонивши керівництво, а згодом просто його продати цілком з зарахуванням коштів в дохід держави. Однак якщо буде доведена відсутність вини обвинувачених осіб (чи вони перекуплять ситуацію), то вони отримують назад свій бізнес в робочому стані. Що є захистом інтересів всіх учасників кримінального процесу. Юридична проблема в Україні – що не можна за законом змінити керівника на стороннього, який не має відношення до акціонерів. Але ж світова практика передбачає призначення ресиверів, які просто становляться менеджерами компанії на якісь час. І мають зберігати весь прибуток та робити все, щоб обвинувачені чи підозрювані акціонери його не вивели на сторонні рахунки. Для великих компаній як правило наймаються світові аудиторські фірми, такі як KPMG, Ernst & Young. В них є фахівці на все: порти, засоби масової інформації, заводи. Призначаються такі ресивери судами. Тобто в цьому, як і в багатьох випадках все придумано за нас.
Влітку я разом з Тетяною Чорновол намагалося пояснити це Арсенію Яценюку: як можна та необхідно забирати бізнес “Сім”ї”. Бо хто буде фінансувати терористів, якщо гроші та рахунки арештовуються та стягуються по всьому світу? Кожний почне хвилюватися виключно за свою кишеню. На словах він погоджувався з необхідністю. Але подальша ситуація довела зворотнє. І тому в нас працюють засоби масової інформації Курченка і в Харкові вже масово звільняються міліціонери. І тому в нас ТАК працює “Інтер”. Бо команда Януковича залишається в Україні. Отже ми самі даємо їм можливість і далі вбивати наших хлопців на Сході та вести підривну діяльність в Парламенті та Уряді через куплені на вкрадені в Держави кошти посади. І самі ведемо їх до реваншу. Повторюється 2006-й. Тільки тоді “папередніків” саджали, а тепер скоріше за все почнуть вбивати. Так що “новій” владі в оптимізмі не відкажеш.