Вперше про таке свято я дізнався з програм української служби Радіо Свобода. У Радянському Союзі сам День соборності - і події, що йому передували - ретельно приховувалися. Виникає хороше запитання: а чому? Адже після вересня 1939 року СРСР якраз потребував обгрунтування своїх прав на Галичину. І не було нічого простіше, як нагадати, що ця територія була включена до складу Радянської України не в результаті змови Сталіна і Гітлера, а тому, що так вирішив сам український народ за два десятиліття до початку другої світової. Тим більше, що державність самої Радянської України більшовики цинічно виводили з ... Української народної республіки - тієї самої, яка об'єдналася з ЗУНР в єдину державу.
Але радянська пропаганда приховувала День соборності просто тому, що керувалася ленінським заповітом, вибитим золотими літерами на постаменті вождя на Бессарабській площі в Києві. Слова ці нагадували: «При єдиній дії пролетарів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути й мови".
Ленін написав цю тезу ще взимку 1913 року, у "Критичних нотатках з національного питання" і завжди діяв відповідно до свого переконання: українці, як і всі інші, можуть отримати свободу і державність тільки з рук росіян. Саме тому і затіяв окупацію України і фактичне знищення її незалежності. І Сталін пішов цим же шляхом, переконуючи українців, що територіальна цілісність українських земель може бути досягнута тільки якщо цього захочуть в Кремлі. (Не випадково до цього часу в Росії цей міф експлуатують і ні про які битви українців за свою свободу і чути не хочуть, вільний українець для шовініста і комуніста - це петлюрівець і бандерівець). І Путін йде аналогічним шляхом, вимагаючи щоб саме з ним обговорювали формат територіальної цілісності та державного устрою України. Все - з панського плеча!
Тому такий важливий для нас День соборності - історичний доказ того, що ми можемо бути єдині і вільні без Леніна, без Сталіна, без Путіна, без зла.