Цікавий факт: американську штурмову гвинтівку М16 не побачиш на жодному державному гербі, прапорі чи емблемі організації, що претендує на роль провідника до світлого майбутнього. Натомість АК-47 прикрашає стяги та герби таких визнаних демократій, як Зімбабве й Мозамбік. Цей список у часи революції (ага, ще тої революції - соціалістичної, в кращих традиціях Великого Октября) поповнила Буркіна-Фасо, та швидесенько все виправила, повернувшись на нормальний шлях розвитку. Авжеж, "калаш" був символом соціалістичної альтернативи. Те, що заради неї доведеться покласти мільйон-другий життів, значення, звісно, не мало. Але найпікантніше те, що очільники жодного з цих режимів не були насправді ідейними соціалістами й - тим більше - комуністами. Їх цікавило лише утримання влади, причому за спонсорський кошт.
Єдиний вийняток - "калаш" на гербі Східного Тимору, що воював проти індонезійської агресії.Втім, як і згадані країни, Тимор на макрорівні був усього лиш іще однією локацією суперництва систем.
Зрештою, це ще не вся історія. АК-47 помістили на свій прапор хлопчики з Хізбалли - теж альтернативщики, природньо. Особливо в тому, що стосується методів політичних дискусій. Ну і нарешті з відносно свіженького - той-таки "калаш" красується на емблемі грози нігерійських школярок Боко-Харам. Однієї з усього лиш чотирьох організацій, які визнано терористичними на рівні ООН (решта - Аль-Каїда, Фронт аль-Нусра", та ІГІЛ). Та - ніде правди діти - вона всього лиш відстоює право на інший шлях - без дурниць на кшталт освіти для жінок, загального виборчого права, демократії, науки та якогось там прогресу.
І от з огляду на вищесказане, було б слушно долучитись до цього глобального руху уже, нарешті, й самій батькивщині пацана-плагіатора із пекарським прізвищем. АК-47 у якості державного символа замість нежиттєздатного сіамського півня - саме те, що треба, аби вороги боялись. І гасло - обов'язково з конотацією до легендарної моці минувщини - "Альтернативщики всіх країн, єднайтеся!"