Може, й недоречна аналогія . Але…
Заможний і дуже успішний бізнесмен лупить свою дружину за те, що вона не так йому посміхнулася, не туди подивилася та й взагалі чай подала не такий солодкий.
Просто він – типовий садист, який вдома самостверджується за рахунок слабших. А вона - типова жертва.
При цьому сусіди щодня здригаються від страшних криків і їм, звісно, неприємно й моторошно бачити синці побитої жінки. Воно й зрозуміло. Кому ж приємно…
Звісно, вони співчувають жінці і навіть для годиться кілька разів визивали міліцію. Але ж ба… нічого зробити неможливо, бо ж насильник - успішний бізнесмен і у нього є гроші, тобто він легко відкуповується від непотрібних проблем, а потім ще з більшою люттю дубасить дружину за завдані незручності.
У той же час за спиною жертви сусіди пошепки, кажуть: «А дурепа, винна сама. Бачили очі, що купували!». «Сама винна, що довела стосунки у сім’ї до такого стану! Очевидно, насправді ще те - стерво» «Нормальна б жінка такого терпіти не стала!».
Можливо, вони мають рацію.
Ну, і чим у нас закінчуються такі історії?
Перший варіант. Дружина терпить роками насильника, бо їй просто діватися нікуди. При цьому гайки з року в рік закручуються ще більше. Потім з роками чоловік починає втрачати свою силу, конфлікт заморожується. Словом, якось вони співіснують.
Другий варіант: Страшний і непередбачуваний фінал: насильник вбиває свою жертву, наносить страшні тілесні ушкодження, словом, стається якась драма, яка змінює ВСЕ.
Третій варіант: Жертва знаходить в собі сили для боротьби. Тікає від насильника і починає життя з чистого листа. Після років знущань їй дуже важко повірити в себе, навчитися жити по-іншому, при цьому і сам насильник її продовжує регулярно тероризувати. Але все ж жінка витримує всі ці випробування і не ламається.
Я до чого це пишу? Просто у більшості випадків такі сімейні драми в Україні не вирішуються за допомогою третьої сторони, тобто сусідів чи корумпованої міліції. Сусідам не до цього, бо у них своє життя та й зрештою, чому вони повинні вирішувати чужі проблеми. Хоча від насильства ніхто не застрахований. І байдужість, як на мене, у такому випадку це – злочин.
Ну, а міліція – вона бачте корумпована і на такі дрібниці не розмінюється.
Тож, як на мене, нинішня ситуація в Україні – типова українська сімейна драма, щоправда, у маштабах цілої країни, і яка зайшла занадто далеко.
Яким буде фінал цієї історії? Побачимо. Хочу вірити, що ми оберемо третій пункт.