Кирзова котлета forever?

Найгірша їжа була у їдальні 169-го навчального центру "Десна". Кожного дня позавчорашня, котлети а-ля "підошва від кірзового чобота", гарнір вічно розварений, а перше не наваристе, без смаку. Неапетитна ні на запах, ні на смак, ні на вигляд.

Дещо краща - у їдальні 26 бригади у Бердичеві. З плюсів - щоденно у меню масло і шматок голандського сиру, булочки, по вихідних - варені яйця. Перше - таке саме безбарвне, ненаваристе і без смаку. Годі у борщі борщ розпізнати. Друге - гарнір вічно розварений. Видно, вермішель малобюджетна і зварена більше разу. З'являються шматки курятини. З рибного - інколи смажена риба після розморозки, а в основному "червона риба" (консервовані килька, бички). Тут уже й альтернатива - "біла риба" (консервовані минтай, зрідка - скумбрія). Компот і чай - чим далі, тим менше на себе подібні, розбавлені до невпізнаваності. Навіть і не знаю, навіщо їм на вході до їдальні великий стенд, на якому розписані норми калорій та вітамінів, меню. А що, стенд у армії - наше всьо!

У базових таборах в зоні АТО їжа краща - настільки, наскільки добросовісно служать кухарі та керівники тилових служб постачання. А ще - чим частіше навідується прокуратура, тим краща їжа. Ну і тут з'являється великий плюс у вигляді волонтерської допомоги: закрутки, варення, мед. Правда, волонтерські склади зараз від Артемівська до Тернополя порожніють.

Щось подібне на їжу з'являється у військових шпиталях - Артемівськ, Харків. Тут у гарнірах, крім всюдисущих макаронів, гречки, перловки, пшонки і вівсянки, інколи виринає рис. З'являється відварна риба, м'ясо. Бурячок всюдисущий. Молокопродукти щодня, варене яйце. Чай і компот знову подібні самі на себе.

Ну а найсмачніша їжа у таборах опорних пунктів ближче до лінії фронту. Тут по селах можна виміняти надлишок казенних продуктів на якусь живність або овочі, чи скинутися грошима. І тут серед пацанів виявляються таланти, які готують як боги. Регулярно куховарити нудно, бажаючих мало. А більшість тих, хто за військовою спеціальністю кухарі, не витримують на кухні до кінця призову.

Харчування та гігієна/баня/прання у зонах регуляргих обстрілів та вогневого контакту - окрема тема. Тут до усього переліченого додаються фактори добросовісності тилових служб і молодших командирів, частота ротацій. Волонтерів менше доїжджає. От і якось так виходить, що чим ближче до передової, тим смачніша їжа. А чому так?

Волонтерський десант у Міноборони гребе у вірному напрямку. Накльовується навіть перспектива від монотонного меню вітчизняних сухпайків, з їх перловкою у брикетах та крекерами, перейти до чогось більш їстівного. Але змін від нашого неповороткого динозаврового тіла армії добитися непросто. Та й чому від зміни форми має взятися зміна суті?

То при міністрі Гриценкові відійшли від постачання послуг централізованого харчування на користь харчуванням через підрядників. А то тепер пропонується закуповувати знову харчі не на військові частини, а на усі вже незабаром 250 тисяч армійців. У чому прикол повертатися до старої системи?

За логікою, конкурси на підрядників на рівні частин мали б заохочувати конкуренцію та якість. А масштабні централізовані закупки - підвищувати ризик корупції, відкатів. І аргумент про великі скидки на крупному опті не до кінця переконливий. Вже на рівні закупок на бригаду, а це 3-8 тисяч бійців можна отримати пристойну снижку.

В армії, як і у державі, порядку не буде, доки за крадіжки, корупцію, не будуть показово і невідворотно карати. Якщо не усіх винних широкозахватним методом, то хоча б точково, обираючи найбільш прогнилі ланки. Суди гальмують? Перевірте без попередження пару-трійку їдалень. Бо винахідливий пострадянський українець будь-яку форму обдурить - навіть ніби прогресивну і ринкову. Постворює фірми на родичів, які з нульовим досвідом виграватимуть тендери. Повиносить мішки харчів ввечері під виглядом недоїдків. Або зливатиме інсайдерську інфо про загальнонаціональні централізовані тендери.

Корупція - усьому голова. Поки що. Тут уже питання до політичної волі першої особи. Ну до усіх нас, до суспільства. Хто при нагоді дати на лапу - не дасть, при нагоді вкрасти - не вкраде, а при обов'язку ловити злодіїв - ловитиме.

Володимир Кухар, військовослужбовець