Заступник голови Роскомнагляду Максим Ксензов, заблокований у Фейсбуці за вживання слова "хохол", вирішив відмовитися від аккаунта в соціальній мережі. Мене це втішає. Покарання Ксензова означає, що в сучасному суспільстві діють хоч якісь норми пристойності і хам не залишиться безкарним. Але що найцікавіше - велика кількість співвітчизників Ксензова, таких же хамів, не зрозуміють за що його заблокували. Слово ж не лайливе, доброзичливе. Це тільки хохли можуть думати, що їх так ображають. Ідіоти! І ще в помсту лаються кацапами! Ну зрозуміло, невиховані бандерівці!
Так от, якщо ти не хочеш бути схожий на "совка", впевненого, що з його вуст будь-яка образа виглядає компліментом, а самого його потрібно називати виключно по імені-по батькові і з придихом, не варто цьому "совку" уподібнюватися. Людина, що вживає в публічній полеміці з опонентом слово "кацап", так само огидна, як і та, що називає українців "хохлами". Повага до співрозмовника і його народу - це не вживати визначення, які сам цей співрозмовник вважає образливими.
І саме тому дискусія про "хохлів" дуже нагадує дискусію про "жидів". Скільки було витрачено зусиль, щоб пояснити, що ми маємо справу просто з іншою нормою української літературної мови! Як вишукували людей, які стверджували, що вони самі себе називають "жидами" та іншим радять. І знаходили - не могли не знайти. Тому що на Галичині слово "жид" справді було цілком літературним десь до 1939 року - і якби танки товариша Сталіна не зробили б стрімкий кидок на захід і Львів досі залишався б центром одного з польських воєводств, таким би і було.
Але історія розпорядилася інакше. Галичина - це тепер Україна. І у взаємодії з російською мовою звичайне українське слово "жид" придбало той самий образливий і зневажливий відтінок, який в нього вкладають носії "великого і могутнього". І що найприкріше - про це всі знають - і ті, хто виступає проти літературного слововживання образливої клички, і ті, хто його підтримує.
Не варто оперувати філологічними аргументами, коли ви хочете образити свого співвітчизника. Тому що філологічних аргументів, які доводять невинність слова "хохол" може знайтися ще більше, ніж доказів літературності слова "жид". Та ось вам хоча б тлумачний словник живої великоруської мови, складений, як водиться, данцем Володимиром Далем: "Хохол, українець, малорос; хохлачка, хохлушка ж. Хохол дурніший за ворону, а хитріший за чорта. Хохол не збреше, та й правди не скаже.". А де написано, що образливе? Ніде не написано! Слово-синонім! А ще кажуть, що це хохол не збреше, та й правди не скаже ...
І літніми людьми, які ще не забули колишні польські Львів і Станіславів - і те, як там називали євреїв - прикриватися теж не треба. Тому що з людей, які вважають себе "хохлами", я вам за 48 годин сформую армію, яка за чисельністю буде перевищувати українські збройні сили і добровольчі батальйони. Ну добре, не сформую, бо саме тому, що ці люди вважають себе "хохлами", вони і сидять вдома або працюють на московських будмайданчиках або в пітерських офісах. Але їх багато і на відміну від львівських або тернопільських євреїв, які чудом залишилися живими після Голокосту, вони молоді і повні сил. Але їхня думка не має в даному контексті рівно ніякого значення. А має значення те, що вас, етнічних українців і моїх співвітчизників, ображає мерзенна принизлива клікуха. І її не повинно бути в сучасній літературній мові. Ані в російській, ані в українській.
Як і слів "жид" чи "кацап" теж бути не повинно.