Вздовж по берегах річки мерехкотять багаття, долинає сміх молодих людей. що зібрались разом на Купальську ніч.А завтра зранку обов'язково буде бурчання священника, що повчатиме молодь про неприпустимість язичництва у нашому житті.Наступного літа все знову повториться: багаття на березі річки, розбиті намети, гамірна компанія і вінки із запашних польових квітів.Так минули мої Купальські ночі в юності і так розпочинаються в чиїсь.Традиції живі...
Традиції. що беруть початок з прадавніх часів.Часів, коли наші предки поклонялись природі і язичницьким божкам.Одним з них був Купала - бог родючості у древніх слов'ян.І ось у день літнього рівнодення, наші пращури прощались зі своїм божеством.На Купальську ніч розпалювали багаття, водили хороводи. співали пісні, дівчати гадали на власну долю, пускаючи сплетені віночки у річку.А ще стрибали через вогонь. що символізувало очищення.Хтось ходив шукати квітку папороті, що згідно легенди зацвітала на Івана-Купала і приносила велике багатство тому, хто її зірве.Коли наставав ранок, наші пращури кидали свого солом'яного ідола в річку і починали поклонятись іншому божеству. що приходив володарювати на його місце.
Старі люди й досі вважають, що лікарські трави особливо цілющі тоді, коли їх зірвали на Купальську ніч.А ще радять від різноманітних недуг - вмитись ранковою росою, що. ніби-то володіє природною силою зцілення.Ще говорять: "На Івана - вода погана". тому не радять купатись у водоймах. бо у цей час різноманітні чаклуни і чаклунки змивають з себе все лихе.
Щоб там не було. а традиції потрібно берегти.Це невід'ємна частинка нас самих. що з'єднує минуле з сьогоденням.