Платників єдиного податку не можна переводити на обов’язкове використання касових апаратів

Законом України № 71-VIII от 28.12.2014г. було передбачено обов’язкове використання касових апаратів для платників єдиного податку II и III групи. Але у липні Верховна Рада «відкорегувала» Закон дозволивши тим, хто має обіг менш 1 млн. гривень на рік, не встановлювати РРО.

За розрахунками Державної регуляторної служби України (раніше Держпідприємництво) вартість впровадження РРО для ІІІ групи складе 4 мільярди гривень, а для ІІ – 37 мільярдів гривень. Крім того, встановлено багато шляхів, за якими суб’єкти малого підприємництва ІІІ групи можуть обійти вимоги закону щодо використання РРО. Також для ІІ групи не очікується позитивного фіскального ефекту. Податки, які платять підприємці ІІ групи у фіксованому розмірі, не зміняться, бо не залежать від обліку. Тобто розмір цих податків суттєво менший, ніж витрати на впровадження касових апаратів.

Я згодний з тим, що податки повинні платити усі і те, що зараз багато зловживань з боку середнього бізнесу, який використовує спрощену систему оподаткування на свою користь, розбиваючи магазини на декількох підприємців.

Але зараз, коли торгівля впала у першому півріччі на 25%, коли зникає виробництво у зв’язку з падінням попиту, введення касових апаратів приведе:

1. До закриття значної частини малого бізнесу, що ще тримається на плаву
2. Або до чергового зростання рівня корупції.

Приведу приклади, як працює бізнес у Києві без касових апаратів у тих секторах, де їх використання є обов’язковим.

Зверніть увагу на сектор послуг для споживачів: ресторани, АЗС, у тому числі газові заправки.

На одній з таких заправок, яка розміщується біля Оболонської податкової служби, ніколи не видають фіскальний чек. І на запитання чому так співробітники відповідають, що штраф за його невидачу – 1 грн., тому нам простіше не видавати та сплачувати кожного місяця «приватний податок».

Деякі журналісти багато звертались до керівництва ДФС у Києві, щоб перевірили окремі заклади харчування, у яких є багато порушень. Та приводили приклади таких порушень. Але їх звернення фактично торпедують надаючи формальні відписки. У період дії мораторію на перевірку малого бізнесу контролюючи органи мають багато менше повноважень, але їх достатньо, щоб виявляти порушення та притягувати до відповідальності. Але, можливо, це не є головним завданням діючих керівників Фіскальної служби Києва. Останні зміни на посту «головного податківця» міста пройшли 18 червня 2015 року, коли цю посаду зайняла Людмила Демченко.

Але «старі» кадри продовжують працювати по старим схемам. Тому прошу звернути увагу на людину, яка очолює відділ податкової Києва по контролю за касовими апаратами – Валерія Герасимова. Він цей відділ очолює вже вдруге, а також керував таким же відділом у Київській області.

Судячи з декларації, яка розміщена на сайті ДФС у нього не має родичів та він не має власного автомобіля. У той же час відомо, що головними держателями активів українських держслужбовців є їх родичі.

Окрему увагу заслуговує заступник начальника відділу по контролю за касовими апаратами Тимур Коваль, який задекларував при доході сім’ї у 78тис.грн. за минулий рік, земельну ділянку, квартиру, водний засіб і Toyota FJ Cruiser. Але виходячи з доходу його сім’ї не менше третини доходу він повинен витрачати лише на бензин для власного авто.

Тому приймаючи рішення до чого зараз приведе законодавче зобов’язання встановити касові апарати усім малим підприємцям можу відповісти – до нового зростання корупції. До цього питання необхідно повернутися після початку стійкого зростання економіки України.

Олексій Дорошенко, керуючий партнер юридичної компанії PROXIMA, директор Української Асоціації постачальників торговельних мереж