Віра у фантоми
Ті, хто осягнув владу, мусять або прийняти особливий етичний кодекс, випробуваний легіоном попередників, або ж вдатися до дефензиви з високих бюрок. Обирають, як правило, перше
Поза тим, мораль і політика – категорії несумісні, вони лежать у паралельних площинах. Ба більше, ті, хто осягнув владу, мусять або прийняти особливий етичний кодекс, випробуваний легіоном попередників, або ж вдатися до дефензиви з високих бюрок. Обирають, як правило, перше.
Цей елемент світосприйняття, як, на мене лише актуалізувався після відомих подій на Майдані. Направду, як у Бернарда Шоу, "якщо ви розпочинаєте зі самопожертви заради тих, кого любите, то завершите ненавистю до тих, кому себе офірували". Нинішні ремствування з приводу "зради Майдану" спричинені масовою "самопожертвою", бо революція для багатьох була не усвідомленим бажанням побороти несправедливість, а більше офірою "заради тих, кого любили", себто знакових фігур здвигу, втілень совісті і справедливості. Тоді вони були поза владою, то ж у масовій свідомості не знайшлося місця для критичного погляду на те, що вони проголошували, що пропонували, яким чином відповідали на запити часу і прихильників. Нині ж, коли "вожді" обійняли владні посади, маємо ситуацію за тим же Шоу: "Мені не потрібен Бог, який не вміє відповісти на мої запитання…".
Ігор Гулик, журналіст, редактор видання "Львівська газета"
- Актуальне
- Важливе