Конференція в варшавських Лажєньках. Основні тези

Трохи дивно, коли тебе всерйоз сприймають як знавця проблем "євро-атлантичної безпеки"... Тим більше на цікавій, зорганізованій фондом ім. Броніслава Ґеремека, конференції у Палаці на Воді в варшавських Лажєньках.

З найцікавішого почутого:

- острах німецьких та французьких колег перед спробами українських і польських учасників дискусії згадувати про Мюнхен 1938 року, ніби це щось "неполіткоректне" (підкреслюю: не обов'язково проводити поверхові історичні паралелі, але навіть обережно говорити про типологію окремих висловлювань чи політичних розрахунків);

- спостереження Корнеліуса Охмана щодо повернення у німецький медійний дискурс категорії "Східна Європа", яка тепер, в контексті проблеми біженців, нерідко об'єднує і Польщу, і Росію;

- коментар колишнього міністра закордонних справ Польщі Сікорського про те, що ініціативи Меркель в справі біженців є прикладом "лідерства без жодних попередніх консультацій" (тобто, що Німеччина спочатку ухвалює певні рішення, а потім інші країни-члени ЄС мають ті рішення підтримати). На це, до речі, був коментар, що Меркель, значною мірою (якщо не передусім) орієнтувалася на німецьку суспільну думку (можна додати: а польські чи словацькі політики - на польську і словацьку).

- теза одного з організаторів конференції, колишнього міністра закордонних справ Польщі, професора Ротфельда, що його приємно вразив інтелектуальний рівень українських учасників дискусії. Тут малися на увазі Наталія Гуменюк, Катерина Смаглій, Олексій Семеній і Василь Филипчук.

Мені особисто чи не найбільше сподобалося, як наполегливо зазирав до конференційної зали павич, яких в Лажєньках немало... Здається, його зусиль майже ніхто не помітив...

Андрій Портнов, історик, запрошений професор Університету Гумбольдта в Берліні