На пострадянському просторі відбуваються речі, які можна цілком порівняти з подивуванням малюка, який намагається пояснити світ через нечисленні речі, які йому відомі завдяки куцому досвідові. Особливо взялися вправлятися з поняттям демократії, намагаючись окреслити те, що реально відбувається на посттоталітарному терені, не виходячи за рамки заданих параметрів. Вони є простими – комусь наснилося, а, може, дуже кортить уважати, що поневолені комунізмом народи обрали за орієнтир цивілізовані схеми людського співжиття, простіше кажучи, західну демократію. Але, позаяк еталон далекий від взірців, то для цих останніх слід, на думку особливо «просунутих» епігонів ліберальної думки застосувати прийнятні епітети.
Так у Росії з’явився дивакуватий покруч «суверенної», «керованої» демократії, який мав би, з одного боку, заспокоїти обнадіяний певним сурогатом реформ світ, а, з іншого, – укоськати розмаїті політичні середовища, які не вміють правити країною без насильства, цензури і контролю спецслужб. Ба більше, послуговуючись епітетами зі стелі, можна претендувати на роль винахідників «свого шляху», наполягаючи на національній специфіці, менталітетові, особливостях історичної традиції.
Однак слід зауважити, що коли щось не проростає на вітчизняному грунті, то його пробують прищепити ті ж невгамовні сусіди. А акурат тепер чомусь приходить на думку Станіслав Бєлковскій з його концепцією «харизматичного режиму», тобто харизматичної демократії, «де все визначає воля лідера, як би не називалася формально його поточна посада».
Я не акцентуватиму увагу на наслідках такої трансформації за Бєлковскім, зауважу лише, що вони направду убивчі. Тільки от є кілька зауважень, оминати які, як на мене, не варто.
По-друге, будувати прогнози, по вуха зав’язнувши у російській «бєзнадьогє», проблематично. Там маємо повну відсутність парламентської опозиції, у нас же – брутальність «радикалів», візантійщина БПП і традиційна зловтіха Тимошенко не дають політичному класові діяти на власний розсуд. Так, еліта може після кількох провалів звинувачувати всіх і вся (серед офірних цапів, не сумніваюся, буде й Президент), але її маневри завжди будуть обмежуватися доволі серйозними запобіжниками.