Відеоблог "Політика очима юриста" | Візити на Донбас

Останнім часом набирає обертів така тенденція: відомі люди - громадські діячі, волонтери, журналісти - їдуть в Донецьк і розповідають, як там все тихо, мирно, в кафе люди сидять, у дворах лунає дитячий сміх. Після тих откровень суспільство розколюється - хтось їх записує у зрадники, хтось каже, що мають право. 

Для того, щоб точніше зрозуміти це явище, хочу всім нагадати, що це перевірений та добре відпрацьований КеГеБешний пропагандистський трюк. Його більшовики використовували ще під час голодомору 1933 року і працювало.

Так, у серпні 1933 року Україну відвідав колишній прем`єр Франції Едуард Ерріо. Цей візит розглядався, як важливий крок піар-кампанії, яка мала засвідчити ефективність сталінських реформ. Тому радянські послідовники графа Потьомкіна працювали, не покладаючи рук.

Згідно з інформаційними повідомленнями Одеського обласного відділу ГПУ, французькі політики весь час перебували під пильним наглядом чекістів, які визначали їхній маршрут, влаштовували для них зустрічі зі "щасливими колгоспниками". Селяни розповідали про своє "сите життя" (я нагадаю, це 1933-й рік), що їм видають хліб, овочі, фрукти, вони мають право на сад, город, рогату худобу. Для переконання, що жодних труднощів із харчуванням немає, колгоспники демонстрували "переповнені зерном комори". А на завершення "щасливі українці" дарували французам вишиванки та рушники.

В результаті Пан Ерріо висловлював захоплення побаченим на всіх урочистих прийомах, а французькі журналісти відправляли у свої редакції статті, під якими могли підписатись самі чекісти. При цьому не можна однозначно звинуватити французів у брехні. Вони бачили саме таку картинку, яку їм показували і щиро описували побачене.

Тож, не поспішайте всіх записувати у зрадники, просто розумійте звідки "ноги ростуть" - з Московії. Це їх почерк. А тому, довіряти такій інформації не варто.

Наші відомі українці, які відвідують ДНР/ЛНР, очевидно, шукають відповіді на складні питання і хочуть все побачити на власні очі. Це зрозуміло. Але до того варто знати - з ким маєш справу. І не думати, що ваші очі - це джерело істини і безумовної правди.