Результати волевиявлення на місцевих виборах засвідчили низку позитивних і негативних тенденцій формування нової політичної постреволюційної реальності. Українці стомилися від постійних обіцянок влади розпочати повноцінний процес реформування країни.
Такі настрої визнають і в самій пропрезидентській партії «Блок Петра Порошенка-Солідарність», де вже заявили: «результати «Свободи», «Укропу», "Опозиційного блоку" та низька явка сигналізують владі про невдоволення виборців якістю і темпами реформ». Дійсно, кандидати від БПП отримали перемогу у 2/3 областей України. Втім, відсутність у місцевих радах свого партнера по парламенту – партії «Народного фронту», яка прийняла рішення не брати участі у виборах – серйозно змінює архітектуру пошуку взаємодії між усіма політичними гравцями цьогорічних місцевих перегонів. Фактично, мова йде про програш «БПП-Солідарності», адже для створення коаліцій у місцевих радах, партії влади доведеться йти на компроміси та пошуку нових форматі взаємодії із іншими партіями-переможцями.
Зважаючи на підсумки діяльності влади за останні 1,5 роки, не дивно, що відсоток підтримки опозиційних політичних сил поступово зростає. Цікавою тенденцією місцевих виборів-2015 є те, у номінації «найкраща політична опозиція» змагалися одразу 8 серйозних претендентів. При чому, ноу-хау українського політикуму можна назвати існування так званої «внутрішньої опозиції» та «зовнішньої». «Внутрішня» опозиція – це саме ті партії, які намагаються наростити м’язи, перебуваючи у партнерських відносинах із владою: «Самопоміч» та «Батьківщина». Саме ці політичні партії є найімовірнішими претендентами на вихід із коаліційної парламентської більшості – як тільки відчують власну політичну вагу та потенціал до зростання.
Наразі «Батьківщина» матиме свої фракції у 21 обласній раді, «Самопоміч» - у 13-ти областях. Обидві партії матимуть депутатські фракції і у Київраді. Ще дві політичні сили, які показали не такий впевнений результат, однак також перебувають в опозиційному крилі до чинної влади – «Свобода» та «Радикальна партія Олега Ляшка». Ці дві партії об’єднує одна спільна деталь – політичні переслідування з боку влади: очільників «Свободи» звинувачують в екстремістській діяльності 31 серпня, коли в день голосування за зміни до Конституції біля стін парламенту вибухнула бойова граната. «Радикалів» - у корупційних оборудках, про що Генпрокуратура завчасно подбала, влаштувавши справжнє політичне шоу у сесійній залі парламенту із затриманням колишнього нардепа від РПЛ Ігоря Мосійчука.
Обидві партії напрочуд вдало використали свій «опозиційний» потенціал, хоча «радикали» не зуміли більш якісно мобілізувати свій електорат. Таким чином, «Свобода» значно посилила свою присутність у місцевих радах. Так, представники цієї партії отримали свої фракції у 12 облрадах (Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській та Чернівецькій) та Київраді. Тоді як РПЛ вдалося утримати свій результат на високій позначці, адже її депутати будуть мати власні фракції у 16 областях України (Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській). Ну і, звичайно, влада намагається відверто применшити результати двох своїх найбільших конкурентів, яких можна цілком сміливо назвати «зовнішньою опозицією», і які на цих місцевих виборах здобули суттєву підтримку серед українців.
Перш за все, мова йде про результати партії «Опозиційний блок». Ця політична сила ніколи не приховувала власний опозиційний вектор до діючої влади. А в умовах нерішучих реформ, падіння економічних показників і добробуту українців, постійних скандалів серед «коаліціантів» - прогнозовано набирає електоральних симпатій. При цьому, якщо раніше базовими регіонами «Опозиційного блоку» називали південно-східні області України, то нині їх рішучий поступ відбувається у центральних та північних регіонах, а також – на Закарпатті. Якщо порівнювати результат місцевих виборів із позачерговими парламентськими у 2014 році, то «Опозиційний блок» зміг суттєво покращити свій результат: рік тому партія подолала 5% -й бар'єр у 10 регіонах, у 2015-му – в 17-ти. Так, в Житомирській, Закарпатській, Київській, Сумській, Черкаській, Чернігівській, Вінницькій «Опозиційний блок» вперше подолав 5% бар’єр. Причому в Житомирській області партія здобула 8,5% і займає третє місце (9 депутатів в облраді).
Найбільш істотний прогрес серед центральних областей «Опозиційний блок» досягнув у Кіровоградській області, де партія із 19% підтримки ділить лідируючі місця з «БПП-Солідарністю». Рік тому в області «Опозиційний блок» набирав 7% (6-е місце). Вочевидь, що за підсумками місцевих виборів «ОБ» буде представлений у всіх облрадах Центральної України, що свідчить про поступове зростання популярності партії і перетворення її з суто регіонального проекту південно-східних областей у всеукраїнську партію. І чи можемо ми її називати колишньою Партією регіонів? Напевне що ні, так як представників колишніх регіоналів багато у всіх партіях. І, по-друге, вибір Опозиційного блоку – вибір людей. А ми відстоювали ідеали демократії.
Ще один учасник «зовнішньої опозиції» - партії «Укроп» та «Відродження». Обидві входять до орбіти інтересів олігарха Ігоря Коломойського. Партії створювалися із різними «бекграундами»: якщо «Укроп» асоціюється із патріотичною позицією та політичною силою, що стоїть на вістрі захисту національних інтересів із центром у Дніпропетровську, то «Відродження» створювалося із чіткою метою надати альтернативу потенційним виборцям «Опозиційного блоку». Найбільшу прихильність «Укроп» здобув в двох областях, пов’язаних із інтересами команди Ігоря Коломойського – у Волинській та Дніпропетровській (відповідно – 21 та 19 депутатів), та ще у 10 обласних радах партія матиме свої фракції. Партії «Відродження» вдалося досягти серйозного успіху на виборах у Харківську облраду – ця політична сила матиме там найширше представництво із 32 депутатів. Також партія матиме представництво ще в 4 обласних радах – Дніпропетровській, Полтавській, Закарпатській та Черкаській.
При цьому дуже красномовною є ситуація із виборами в Харкові: якби «Опозиційний блок» повноцінно брав участь у виборах в регіоні, то взяв би перше місце з величезним відривом. Ще один дебютант місцевих перегонів – партія «Наш край» - позиціонувала себе як «регіональна» політична сила. Партії вдалося здобути представництво у 7 обласних радах, що є досить серйозним результатом, враховуючи те, що політична сила до цього ні разу не брала участі у виборах. Обидва політичних проекти - «Наш край», і «Відродження» - відверто пасуться на електоральній ниві «Опозиційного блоку». Першу називають технічним проектом Адміністрації Президента, другу – пов’язують із інтересами олігарха Ігоря Коломойського.
До моменту проведення парламентських виборів ефект новизни перестане працювати на «Відродження», а маніпуляції, які були на місцевих виборах, на парламентських будуть неможливі. Тому є достатньо підстав вважати, що електорат «Відродження» в основній масі стане електоратом «Опозиційного блоку». Те саме відбуватиметься із перетіканням електорату від партії «Наш край»: політична сила створювалася спеціально під місцеві вибори як партія регіональних еліт і не має централізованої структури, тому її участь у майбутніх парламентських виборах виглядає малоймовірною.
В сухому залишку маємо дуже цікаву тенденцію: місцеві вибори-2015 показали, що партії змагаються саме за опозиційний електорат. Наразі сукупний результат усіх опозиційних політичних сил (чи то «внутрішньої», чи то «зовнішньої» опозиції) складає більшість місць у місцевих радах. Тож для того, аби рухатися далі, нинішній владі доведеться на місцях рахуватися із усіма політичними гравцями, відновивши діалог та шукаючи порозуміння із нинішніми опозиційними силами. А в деяких областях, у разі знаходження спільної мови між нинішніми опозиційними силами, «БПП – Солідарність» може опинитися у меншості. Нинішній результат місцевих виборів суттєво впливатиме на ймовірність проведення позачергових парламентських, про можливість яких говорять в експертному та політичному середовищах останні кілька місяців. Наразі саме пропрезидентська сила найбільш не зацікавлена в їх проведенні, адже на конкурентному полі з’явилася велика кількість нових політичних гравців, які потенційно можуть серйозно змінити розклад сил у парламенті.
Однак чи саме не про це говорив Президент та його соратники, виголошуючи наміри до швидких реформ в країні? Суспільство прагне більш серйозного темпу змін у країні, в інакшому випадку – конкуренція візьме своє. Місцеві вибори-2015 – це шанс і для нової опозиції, і для влади довести можливість таких змін еволюційним шляхом. Це черговий етап дорослішання політичних еліт.