Ошийник Корбана
Саме так можна назвати події із захватом та судом над «лідєром» Укропа. Але чи це ошийник самому Корбану? Ні.
Не думаю, що пан Порошенко до кінця зараз зрозумів, що відбулося і як, вчергове, його підставили його особисті силовики, тому що саме тільки «своїм» він вірить.
Звичайно, олігархи Дніпропетровська нічим не кращі олігархів Вінниці, Донецька чи Львова. Але у даному випадку вони мають право «померти» останніми.
На разі дуже легко прогнозувати ближчий рік, але не тому оточенню і не тому способу мислення, яке сьогодні на вершині влади.
Практично зі справою Корбана, Президент злякався, дав задній хід і програв. Програв не тільки психологічно, а ще й політично. Програно не просто Коломойському, програно цілий промисловий регіон – Дніпропетровськ. ГПУ не спромоглася виконати задум оточення Президента – нагнути таких самих як вони самі: наглих, брехливих та багатих.
Що далі?
Це як у лікаря – критичними були перший, третій та сьомий день. Випустивши Корбана, ГПУ запустило процес росту радикалізму і як результат треба чекати простих речей – самосудів та терактів. Прогнозую, що уже навесні в БПП не останеться як гризунів так і рейтингів. Це призведе до розвалу коаліції і на осінь будуть перевибори (процедурні дії достатньо довготривалі).
Чому?
Група Коломойського – це не бідні добровольці та активісти, яких можна одним щиглем перебити та пересадити, що, власне, наш Президент якісно робить. В першу чергу дана група – це команда однодумців та якісних як економічних, військово- рейдерських та політичних бойовиків, чого нема у п. Порошенка. Його три Ген. прокурори – прокралися та обкакались, його партнери політики, дякуючи Яценюку – оганьбилися та опустилися в рейтингах до «нуля», його силовики ЗСУ торгують зброєю направо та наліво, його генії розвідки та контррозвідки не здатні розслідувати та ловити зрадників вищого ешелону та працюють на Фірташа - Льовочкіна.
Звичайно, що на цій хвилі, у даної групи є всі шанси підняти «павших духом» радикалів та «дати» їм «кришу та зелене світло».
Чи добре це?
Зрозуміло, що сьогоднішня влада дісталася практично випадково, дякуючи вдалому виходу сотника на сцену Майдану.
Зрозуміло, що в парламент прийшли у більшості незграби та некомпетентні.
Але чи є у нас на сьогодні 450 нових політиків, які здатні замінити тимчасовий склад сьогоднішніх? Чи є у нас політичні партії, які не «проекти Льовочкіна – Фірташа», а дійсно здатні лобіювати інтереси певних народних сил?
Для народження та формування більш менш дієвої економічно самостійної та політично свідомої організації необхідно два роки мінімум.
Якщо зараз все колихнеться, то виграють Ахметові-Фірташі-Львочкіни-Порошенки-Коломойські. Але ніяк не народні та підприємницькі маси.