Така заява російського політолога, пропагандиста Кремля, колишнього депутата Держдуми Сергія Маркова, яку він оприлюднив у соцмережі після серії терактів 13 листопада в Парижі, викликала бурхливу реакцію користувачів українського сегменту мережі Інтернет – політиків, експертів та пересічних громадян України. Переважна більшість, не підбираючи слів, висловила сумніви щодо розумових здібностей та психічного здоров’я автора цього висновку. Враховуючи, що значна кількість коментарів були насичені нецензурною лексикою (своєрідним Есперанто на території колишнього СРСР), навряд чи є потреба їх наводити. Оприлюднені Марковим висновки - не що інше, як загальновідомі кремлівські “хотєлки” - замінити “хунту” (саме так у методичках російської “фабрики тролів” іменують українську владу) на технічний уряд, змінити Конституцію України, прибрати “нацистів” тощо. Справедливості ради варто зазначити, що “побажання” Маркова – не нові.
Заява російського політолога – це лише частина кремлівського плану з дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні.
На що розрахований цей план - здогадатися не важко. Основна його рушійна сила – прогнозованість реакції української влади та українців на подразники. Особливо показово це продемонстрував головний герой американського серіалу «Картковий будинок», який відволік увагу собаки опонента, яка по ідеї мала б його охороняти, кинувши їй кістку, і вона прогнозовано побігла за нею.
Так і у нашому випадку. На тлі щирого у своїй більшості співчуття французам (адже загибель такої кількості мирного населення - величезна трагедія навіть за критеріями держави, яка воює) значна кількість користувачів відверто зловтішалася: а чи не Франція змушувала Україну до мирних переговорів з терористами? І от тепер вона розплачується за свою недалекоглядність! Були й ті, хто посилював розпач і зневіру. Мовляв, життя українця менш цінне для сильних світу цього, ніж життя француза, адже президенту США Бараку Обамі для заяви, що «атаки в Парижі – атаки на все людство, кричуща спроба тероризувати цивільне населення» потрібно не півтора року війни в Україні, а одна ніч в Парижі, - аргументують свою позицію. Умисно чи неумисно – не важливо.
Факт залишається фактом – наші дії добре прогнозовані, і цим користаються наші недоброзичливці!
Під час гібридної війни, коли проти нас виступає могутній і підступний ворог, прогнозованість - неприпустима вада, з якою потрібно боротися. Коли нас прораховують, ми, самі того не усвідомлюючи, стаємо інструментом в руках наших ворогів. Наприклад: ще до заяви представників т.зв. «Ісламської держави», у якій вони взяли на себе відповідальність за терористичні акти в Парижі, про це категорично і впевнено говорили лише українські ЗМІ. Немає підстав стверджувати, що вітчизняні експерти та представники медіа припускаються таких помилок свідомо чи на виконання певних завдань з-за кордону, проте брак професійності теж враховується під час планування та реалізації інформаційних акцій спеціальними службами.
Що залишається робити в цьому випадку? Гадаю, більш важливо те, чого не варто робити. насамперед, не варто робити необдуманих заяв та коментарів, утримуватися від емоційного бажання поширювати їх у соціальних мережах. Чекати на заяви наших партнерів та стежити за їхніми діями. Давайте будемо відвертими: в Україні немає своєї потужної школи арабістики, немає солідних фахівців з проблем Азії, Близького Сходу. Наше бачення світу є глибоко вторинним і провінційним – через брак в Україні власної суб’єктності і відсутність фінансування з боку держави відповідних дослідниьких проектів. Тому коли наші “експерти” починають розмірковувати про особливості “почерку” Ісламської Держави та його відмінностей від “почерку” “Аль-Каїди” – стає дещо ніяково. Експертні висновки українських політологів, які вважають себе міжнародниками, при цьому не володіючи мовами, не вивчаючи тему, не знаючи реальних цифр, настроїв, тенденцій, нагадує старий анекдот: “От що всі знайшли у цьому “Бітлз”? Як на мене – ні музики, ні голосу, ні смаку”. – “А ви слухали “Бітлз”?” – “Звісно, мені якось Рабинович наспівував”.
Ми часто живемо у світі чужих думок, інтерпретацій, легко потрапляємо під впливи і перетоврюємося на ретрансляторів – іноді фейкових, неправдивих інформаційних посилів. Приклад: вечір неділі 15 листопада. “Все пропало!”. Паніка в українських ЗМІ та Інтернет сайтах: США та Росія ведуть перемовини! Росія досягла своєї мети! Путін 20 хвилин у вестибюлі (!) провів переговори з Обамою! Саркозі закликає до антитерористичної коаліції з Росією і т.п. Зберігаємо спокій. Ранок, 16 листопада. Офіційна заява Білого дому: президент США Барак Обама в ході зустрічі з президентом РФ Путіним в кулуарах G20 закликав його вивести російські війська і зброю з Донбасу, припинити підтримку проросійських заколотників в Україні.
Чи відіб’ються трагічні події у Франції на ситуації в Україні? На жаль, так. Використовуючи те, що Європі в ближчі дні і тижні буде не до нас, на Донбасі на наших очах відбувається активізація бойових дій з боку російсько-терористичних угруповань «Л/ДНР», знову гинуть наші воїни.
«Ми не дамо терору дестабілізувати ситуацію в Україні, яка є частиною загальної, світової, глобальної кампанії проти тероризму своєю дуже важливою і відповідальною роллю», - сказав Глава держави, Петро Порошенко, відповідаючи на запитання журналістів про те, чи може вплинути теракт у Парижі на ситуацію в нашій країні.
Як і ви, сподіваюся на українську армію та спецслужби! Проте порада: тримайте порох сухим, будьте пильними, зберігайте спокій та не піддавайтесь паніці! Особливо під час інформаційних атак.