Довіра – саме та якість людських відносин, якої критично не вистачає в усіх сферах вітчизняного суспільно-політичного життя. Українці не довіряють один одного ні у побутових питаннях, ні на більш складних рівнях взаємовідносин, включаючи й політичний процес. Найбільше із цією проблемою зіштовхуються політики, яким конче необхідно швидко, а головне – ефективно – розбудувати свою менеджерську команду. Адже вміння делегувати є одним із наріжних каменів усіх управлінських процесів. Делегування фактично є синонімом довіри.
Ноу-хау українських політиків останніх 15 років – довіряти своїм бізнес-партнерам. Ставши єдиним реальним претендентом на посаду Президента у травні 2014 року, Петро Порошенко також не на жарт перейнявся завданням сформувати свою команду у владі. Втім, у нинішнього Президента не було готових рішень: він запрошував до своєї команди колишніх бізнес-партнерів, менеджерів зі своєї бізнес-імперії, колишніх політичних соратників із "помаранчевої" команди. Подейкують, що сам Президент не надто любить делегувати бодай дещицю отриманої ним влади. Однак не робити цього означало б потонути у вирі повсякденної управлінської кризи, що для Президента неприпустимо. Тож він був приречений призначати на управлінські посади людей, яких він звик контролювати і які звикли йому підпорядковуватися. Людей зі свого бізнесового оточення.
Однак пан Порошенко не врахував одної деталі: політика – не бізнес, це сфера, яка схильна до публічності і потребує її. Тож формувати команду варто було б на інших критеріях, зокрема – близьких за ціннісними установками тим людям, які творили Революцію Гідності. Натомість, був обраний інший шлях: команда підбиралася за критеріями лояльності, суто бізнесових вмінь "вирішувати справи" та відсутності подальших політичних перспектив. Тобто, в команді Порошенка не може "вирости" його конкурент, для цього навмисно не створено жодних можливостей Це й зіграє в майбутньому злий жарт із Президентом.
Перші дзвоники вже пролунали. Люди з бізнесу не можуть не заробляти у політиці. Як правило, вони розглядають політичну сферу як поле для мультиплікації своїх можливостей. Тож імена соратників Петра Порошенка поступово все частіше лунають у викривальних матеріалах щодо причетності у тих чи інших корупційних оборудках. На минулому тижні особливо резонансними в ЗМІ стали подробиці чвар у пропрезидентській фракції "БПП-Солідарність". Частина народних депутатів, серед яких громадські діячі та журналісти, звинуватили своїх колег у організації інформаційних атак проти них, у лобіюванні бізнесових інтересів, поділі сфер впливу у політиці із іншими політичними гравцями і навіть у веденні незаконних забудов у столиці.
Нардепи так розсварилися, що 15 членів фракції "БПП-Солідарність" на наступний день оголосили про створення групи під назвою "Антикорупційна платформа". Офіційна позиція фракційного керівництва полягає у тому, що подібні подробиці про суперечки є спланованою операцією щодо дискредитації пропрезидентської сили як стрижня стабільності парламенту. "Неприємні для когось речі ми звикли говорити, дивлячись в очі. Це наша головна відмінність від інших фракцій, де відбуваються кулуарні і підкилимні інтриги. Тому можу стверджувати, що вчора відбулося нормальне засідання нормальної фракції", - пояснював наявність внутрішньофракційної дискусії глава "БПП-Солідарність" у Верховній Раді Юрій Луценко.
Не стали виключенням з правила й представники президентської квоти в уряді. Так, міністр енергетики Володимир Демчишин не вважає за можливе продовжувати енергоблокаду Криму через те, що це "не відповідає умовам підписаного контракту". Поки представники громадянського суспільства разом із кримськими татарами організовують торгову та енергетичну блокаду півострова, в команді Президента лиш знизують плечима та просять Кабмін розпочати відповідні консультації. "Президент звернувся до прем'єр-міністра з листом, в якому запропонував невідкладно утворити робочу групу для всебічного аналізу питання щодо припинення вантажного транспортного сполучення та припинення товарообігу з тимчасово окупованою територією Автономної Республіки Крим (в обидва напрямки) та підготовки проекту відповідного рішення", – йдеться в повідомленні прес-служби Глави держави з приводу ситуації з енергоблокадою Криму.
Втім, якщо парламентські чвари між політичними соратниками ще можна пояснити дискусійними демократичними процесами, то факти причетності соратників Президента до відверто корупційних оборудок – явище, яке потребує не заяв, а розслідувань правоохоронних органів. Скидається на те, що Петру Порошенко все важче контролювати бізнесові апетити своїх соратників, особливо якщо він їм поки що змушений довіряти.
Подекуди доходить до неймовірних історій! Так, нещодавно у фокус журналістських розслідувань потрапив один із соратників глави АП Бориса Ложкіна по бізнес-середовищу – Ігор Мазепа. Фінансист за фахом та президент компанії Concorde Capital пан Мазепа знає ледь не усі подробиці славнозвісної угоди з продажу медіа-холдингу UMH, що належав пану Ложкіну, у власність «гаманця» родини Януковичів Сергію Курченку. Не дивно, що користуючись такою довірою, можна дуже вдало вести бізнес, навіть якщо це – торгівля із сепаратистами! Так, за даними журналістів, саме мережа електронних платіжних систем QIWI (відома як компанія Tyme), що належить Ігорю Мазепі й надалі використовується бойовиками так званих ДНР та ЛНР для переведення у готівку на непідконтрольних Україні територіях. При цьому компанія, звісно, має з цих операцій відсоток, а у фіскальних органів та СБУ досі не виникає питань щодо безперешкодної конвертації українських гривень у російські рублі на території ДНР/ЛНР. Цікаво, чи знає про такий "бізнес на дві сторони" пан Порошенко?
Згадаймо, чим закінчилися подібні "кредити довіри" представникам із близького оточення президента Віктора Ющенка. Тоді скандали за участю "любих друзів" не просто знищили довіру українців до представників помаранчевої команди, але й закінчилися реваншем "регіоналів", що ледь не коштувало державності. Поки що у Петра Порошенка ще є час схаменутися та навести лад у своїй команді. Безумовно, можна почати із себе: деолігархізацію та розділення влади від бізнесу слід починати з найлегших кроків. Як правило, для цього достатньо політичної волі: можливо, саме такий крок стане запорукою наступної президентської каденції для пана Порошенка.