Не так давно пан Яценюк заявив про дзеркальні застосування санкцій щодо товарів з Росії. Чи так це насправді?
Знову ж таки, вже на днях пан Яценюк заявив про необхідність постачання електроенергії на два підприємства у Криму, лякаючи суспільство якимось катастрофами. Просто він не уточнив, що ці два підприємства належать Фірташу.
Тобто у всіх виступах нашого "генія" економіки прямі протиріччя.
Суспільству дуже цікаво, як будуть розгортатися події із забороною продукції з Росії, а саме:
В Україну крім товарів широкого вжитку потоком ідуть товари для сільського господарства і важкої промисловості. І не зважаючи, що ці товари заходять по швейцарським документам пана Фірташа та пана Ротенберга, все одно ці товари є виробленими в РФ. Більше того, завдяки таким операціям і оборудкам по демпінговим цінам цей імпорт вбиває українську промисловість.
Я візьму дуже цікаву галузь – хімічна промисловість, а зокрема виробництво міндобрив.
У цій галузі пан Фірташ Д. контролює практично ключову долю виробництва, а через контрольовану ним організацію Федерація роботодавців України голосно "відстоює" українських виробників та оголосив про свій "унікальний" план розвитку та "спасіння" України. Ба, не приїхав.
Аналіз 2014 року (за 2015 рік інформації замало, вона може бути занадто викривленою, але вона не значно відрізняється у ракурсі панування на українському ринку російських товарів) імпорту міндобрив в Україну.
Загальнодоступна інформація – це те що проходить офіційно і попадає у державну звітність:
На перший погляд все красиво і ми маємо позитивне сальдо, тобто продали за долари більше ніж закупили. Але у кого ми закупили? Все дуже просто:
Деталі у Додатку №1
Виходить так, що весь цей час уряд в особі Прем’єра та профільного міністерства витрачали кошти і давали заробити виключно російським виробникам. З боку це виглядає так, що наш «кріль - камікадзе» кричить, що Росія нам ворог, а насправді майже $1 млрд віддали на підтримку економіки того ж таки ворога. Чому? Впевнений, що нічого унікального і незамінимого нема у міндобривах РФ, є альтернатива (Додаток №2). У той же час пан Путін слів на вітер не пускає і міндобрива наших виробників в об'ємі експорту України у Росію складає всього 0,57% від усього експорту.
Некрасиво брехати, пане Прем'єре, що Путін вам ворог. Він не просто ваш друг – він ваш партнер. Саме цікаво, що митна вартість, яку задекларували на нашому кордоні по всьому імпорт з РФ складає $467 000 000, тобто самі рахуйте…
Нема сумніву, що нашому Гаранту все відомо, бо що-що, а рахувати пан Порошенко вміє. Нема сумніву, що прикриття багатомільярдних оборудок на ринку міндобрив, де ключовим виробником і імпортером є пан Фірташ – є частина Віденських домовленостей. Також нема сумніву, що від цієї кормушки їх буде важко відірвати простим скаканням на Майдані, криками «ганьба» та «банду геть». Тому що кролі люблять капусту, а капуста потребує багато поживних речовин, які є у міндобривах. Рила вже поміняні, схеми остались, законодавчі підкладки діють. Прямо як у мультику: Сєня, Бєня, Філя ну і Петрашка пішли в город копати капусту.
На цьому можна було б і ставити крапку, але для тих, хто цікавиться усією глибиною схеми великих «договорняків» та бізнесів, я добавив Додатки №1 та №2.
P.S. А все таки - у чому ж річ? Хто ці «щасливчики»-виробники цих міндобрив РФ і хто імпортер та трейдер, який так успішно продає на нашому ринку? Чому у цих виробників така «індульгенція» на 82% всього імпорту та ще і під час війни? Питань багато. Бо якщо копнути навіть у керівництво такої соб компанії OSTCHEM, власником якої являється пан Фірташ Д., то ми побачимо серед членів Наглядової ради досить високих (хоча і бувших) чиновників західних розвідок. Я не сумніваюся у тому, що пан Фірташ Д. є частина «фасаду», за яким стоять значні капітали і світові ігроки. Прийняті нещодавно постанови щодо демонополізації ринку міндобрив тільки підігріють ринок до «приходу» тих глобальних компаній, які фінансують сьогоднішню війну за ресурси у світі.
Відповіді чекають такі питання:
Для допитливих на всі ці питання подана відповідь у Додатку №2:
Додаток №2
Чи є у нас в країні виробники?
Так, ось вони:
http://www.azot.com.ua/ru/
аміак, карбамід, НВК, суперфосфат
2014: 25-30% произова карбаміду, 10-15% аміаку, близько 60% НПК (нітроамофоски)
http://www.dzmu.dp.ua/
НПК, НП (амофос), тукосуміші
http://www.azot.cherkassy.net/
аміачна селітра, сульфат амонію (зараз немає), карбамід, аміак, КАС
http://www.azot.lg.ua/
http://www.azot.rv.ua/
аміак, аміачна селітра, ІАС (вапняково-аміачна селітра) 2014, в цілому група Остхем виробництво: 45-50% карбаміду, 25-30% аміаку, 100% ІАС, 100% КАС
аміак, аміачна селітра, карбамід, КАС
http://www.sumykhimprom.com.ua
У частині добрив: НПК різних формул, Вироб-во: загалом НПК 35-40%
https://www.facebook.com/SaakashviliMikheil/posts/1080695775294136:0)
Виходячи з даної інформації, то наш Прем’єр, Д. Фірташ та І. Коломойський прямо зацікавлені мають бути у розвитку власного виробництва. Тобто, вони прямо зацікавлені у експорту та розвитку нашої продукції і закриті кордонів для російської, чи не так. Питання тільки – яка сума «роялті» відраховується пану Президенту за скромне прикривання очей (ГПУ, СБУ та МВС і нього у підпорядкуванні).
Тоді ж хто імпортери?
Номер один у списку імпортерів російської продукції - ДП 'Агроцентр ЄвроХім-Україна' (33102216), http://dobriva.com.ua/. Дочірнє підприємство російського холдингу «ЕвроХим».
В РФ постачальником цієї компанії є:
ТОВ "НФ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" (37883328), (OSTCHEM, власник Д. Фірташ). Ця компанія торгує продукцією власних підприємств, але і здійснює імпорт заводу ОАО “Минудобрения”, г Россошь Воронежская обл., РФ і не в маленьких об’ємах.
ПрАТ "УкрАгро НПК" (31961067), (OSTCHEM, власник Д. Фірташ). http://urozhai.ua/about.html. Ця компанія була куплена паном Дмитром для імпорту продукції з РФ і торгує продукцією того ж таки ОАО “Минудобрения”, г Россошь Воронежская обл., РФ.
ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "АГРОІМПОРТ ЛТД" (35917124), Україна. В портфелі цієї компанії продукція таких російських виробників:
ТОВ 'ФосАгро-Україна' (33542675), дочірня компанія такого знатного російського виробника як ОАО "ФосАгро-Череповець". Імпортує продукцію материнської виробничої компанії.
Структура ринку міндобрив?
В Україні не виробляються так як немає сировинної бази. Найближчі до нас родовища знаходяться в Білорусі, але імпортують чомусь їх (у 2014 хлористий калій):
Частка сульфату калію в загальному обсязі калійних добрив незначна.
Сировинної бази фосфору в Україні теж немає. Тому практично весь обсяг фосфорних добрив імпортують українські дочки російських холдингів (ФосАгроУкраіна і ДП Агроцентр ЄвроХім Україна).
Імпортується в основному амофос (дві формули азот-фосфор 12% -52% з РФ і 9% -46% Казахстан) і азото-фосфорні ін. Формул (20% -20% і т.п.)
Амофос пр-ва РФ: 73 тис тн (12% -52%). Амофос пр-ва Казфосфат (Казахстан): 10,5 тис тн (9% -46%)
Фосфорне сировину імпортують Сумихімпром і ДніпроАзот для виробництва НПК.
Найбільш ємний ринок. Традиційно великим попитом користується аміачна селітра. Системно набирають популярність КАС і карбамід. Сульфат амонію також набирає популярність (в т.ч. за рахунок вмісту сірки), але його виробництво на ЧеркасиАзот фактично припинено (і де ж ця Федерація роботодавців з її ФІРТАШЕМ ТА ПРОГРАМОЮ РОЗВИТКУ???). В Україні коксохімічний сульфат амонію як побічний продукт виробляється на мет. комбінатах, але він зазвичай йде на експорт.
Чи є альтернатива товарам, які імпортуються з РФ у нас в Україні та за кордоном?
Неа сумніву, що дехто з лобістів РФ почнуть кричати про неможливість заміни, вигодах роботи, тощо. Основна вигода роботи з виробниками РФ є виключно у декількох осіб, про які описано вище. Також треба врахувати, що менеджери трейдингових компаній пана Фірташа, враховуючи його літання в «обріях Відня» та вже давно упустившого контроль за власними бізнесами – просто тирять у нього до 25% прибутку.
1. АЛЬТЕРНАТИВИ (українські виробники)
Азотні: Одеський припортовий завод (карбамід), Черкасиазот, Рівнеазот, ДніпроАзот, Сєвєродонецький Азот.
Комплексні добрива: Сумихімпром, ДЗМД
Фосфорні: (Сумихімпром, ДЗМД)
2. АЛЬТЕРНАТИВИ (іноземні виробники)
Азотні: Китай, Грузія, Алжир
Фосфорні: Марокко, Туніс, Китай
Калійні: Білорусь
Комплексні: Білорусь, Морокко, Китай, Туніс