Після нищівної поразки в першому турі місцевих виборів партія соціалістів Франсуа Оланда змогла не лише перемогти націоналістів Лі Пен, але й по суті, зрівнятися з партією Саркозі. І все це лише по одній причині: Франсуа Олланд зрозумів, що для перемоги потрібно інколи ділитися зі своїм противником своїм же баластом.
Після першого туру партія Олланда зайняла перше місце лише в 2 з 13 регіонів Франції. Два тижні тому, після оголошення результатів, Олланд навіть не вийшов до преси – хвалитися було нічим. Але після цього він і його однопартійці зробили те, чого від них не чекав ніхто, і особливо його конкуренти – Саркозі та Лі Пен. Соціалісти вийшли з двома сенсаційними заявами: по перше, вони заявили, що знімають всіх своїх кандидатів, які втратили шанси на перемогу, на користь своїм заклятим ворогам із партії Саркозі, а, по-друге, розпочали величезну агіткампанію проти націоналістів. Головний посил цієї кампанії – Лі Пен розколює країну і веде до громадянської війни.
В результаті соціалісти вже гарантовано мають керівників у 5 регіонах і претендують ще на 1, а прихильники Саркозі гарантовано мають 5 регіонів і претендують ще на 2. Таким чином команда Олланда вирвала, здвалося б втрачену перемогу, Лі Пен програла всі регіони, а Саркозі, який навідріз відмовився підтримувати кандидатів від соціалістів свій результат порівняно з першим туром взагалі не змінив.
Чому ця історія така важлива для нас? На це є кілька причин. Перш за все, треба завждя пам’ятати про те, як в 2010 році група національно-свідомих противсіхів привела до влади Януковича. Ситуація в Олланда два тижні тому, була нічим не краща ніж у Ющенка. Але замість того, щоб наступити на горло своїм амбіціям, Ющенко активно підтримав противсіхів. І якщо хтось думає, що це давно-минулий час, той глибоко помиляється. Ненависть до противника робить неймовірні кульбіти в нашому політичному житті щодня. Просто, на щастя, не кожен день ми обираємо януковичів.
Другий висновок, який всі ми маємо якщо не засвоїти, то хоча б почути лежить в диктаторській свідомості нашого політикуму. Піти на поступки своїм опонентам у нас вважається слабкістю. Прийняти рішення під тиском зовнішніх обставин – це просто трагедія для політиків вищого, та й не тільки вищого, ешелону. У нас ніхто не домовляється – є шантаж і торги. І це стосуєтьсч всіх політичних сил, від найбільших до найменших. При цьому, дотримуватися слова стало поганою манерою.
І останнє. Всі ті, хто займається виборами в нашій країні, мають зрозуміти, що Олланд зміг вирвати нічию на місцевих виборах у Франції лише по одній причині: він зумів подавити ненависть до Саркозі і скористався давньою мудрістю яка гласить, що “от жлобства, одни неудобства”. А от Саркозі, і, тим більше Лі Пен, ці банальні істини вирішили не згадувати. Тому перший не виграв, а друга програла.