Найефективніший вид політичного менеджменту — президенство — виключний винахід батьків-засновників США. Авторство в американців цієї іновації політичного інжінірінгу ніхто не дискутує.
Варто лише уточнити, що під власне американським президенством розуміється влада глави держави, якого обирає прямим голосуванням уся нація (у деяких країнах, зокрема у Європі, називають президентами номінальних глав держав, обраних у парламенті, що не дає підстав такий вид політичного менеджменнту відносити до власне американського президенства).
В Україні, незважаючи на різну функціональну модифікацію у залеженості від персональної політичної вигоди, все ж використовується саме американський винахід.
Тому у сенсі адекватного і максимального ефективного використання Главою України американського винаходу, важливо засвоїти саму квіт-есенцію цього винаходу під іменем “Президент”.
Смисл поняття “Президент” по-американськи полягає у тому, що це, фігурально кажучи, - семиголовий орел. Унікальність цього феномену полягає у посадовій поліфонії всенародно обраного Глави держави, а саме: Президент — це водночас сім найвищих посад, які належить зайняти одній людині!
Звідси випливає колосальний реєстр вимог до однієї персоналії, якій належить володіти топовими характеристиками практично у різних сферах діяльності. Щоб заповнити сповна посадовий діапазон, така особистість повинна володіти “форматом да Вінчі” - мати видатні персональні характеристики у практично всіх кардинальних сферах життєдіяльності. В Україні таких, всесторонньо обдарованих самородків називають “І швець, і жнець, і на дуду грець”.
Ясна річ, що такий всебічний талант — велика рідкість, тому у США селекція президентів здійснюється під системним аналітичним мікроскопом, і меритократичний клас у силу поліфонії здібностей зводить відбір номінантів до дуже вузького кола.
Отже, які сім посад водночас займає Президент США?
National Leader. Лідер Нації. Безумовний моральний авторитет. Особистість, яке є зразком честі і совісті для усіх громадян. Особистість, наділена сакральними рисами небожителя. З часів Вашингтона та Джефферсона і донині — батько Нації. Обличчя Нації, яке критикують, з якого кепкують, але яке усі люблять і поважають, і при особистому спілкуванні з яким просто божеволіють. Гарант справедливості. Заступник Бога у державі. Верховний жрець.
Manager of Economy. Доволі різкий перехід від лаврів Папи Римського до реноме Білла Гейца. Президент повинен бути топ-менеджером найпотужнішої на планеті корпорації, яка називається “Економіка США”. І жодному із бізнесменів зі світовим визнанням він не повинен уступати у компетентності і діловому професіоналізмі.
Chief Executive. Керівник державної виконавської влади. Перший міністр. Державний службовець №1. Шеф багатотисячної армії чиновництва. Топ-політменеджер наддержави.
Party Leader. Глава політичної партії, яка керує державою. Партійний лідер селекціонує, добирає і розставляє керівні кадри у країні.
Commander in Chief. Верховний Головнокомандувач Збройними Силами. Найсильнішої на планеті армії, яка практично постійно перебуває у стані бойових дій. Цілком професійний воєначальник, оскільки, незважаючи на високопрофесійні Пентагон, ЦРУ, ФБР, численні спецслужби останнє рішення у військових справах приймає Президент, і тільки він.
Ceremonial Head of State. Носій іміджу держави. Голос Нації. Особа, наділена правом виражати сукупну монолітну волю сотень мільйонів громадян.
Chief Diplomat. Найвищий репрезентант держави у відносинах зі світом. Креатор багато- та двосторонніх відносин із зарубіжними країнами. Глобальний образ Нації, національний інтерес якої охоплює усю планету без виключення. В силу винятково статусу наддержави практично Господар планети, слово якого у міжнародних справах є головним, першочерговим і вирішальним.
Значимість усіх семи посад розподіляються наступним чином:
Лідер Нації — 30%
Верховний головнокомандувач — 23%
Економічний менеджер — 16%
Керівник виконавської влади — 12%
Партійний лідер — 8%
Керівник дипломатії - 8%
Голова Церемоніалу — 4%
Варто звернути увагу, що головна сила Президента США — це сила моральна. Статус Національного Лідера більший за силою, ніж статуси головнокомандувача і голови уряду, разом узяті.
У самому центрі американської столиці, на найпрестижнішій інтелектуальній платформі, репрезентована позиція американської Нації, яка цілком справедливо виражає гордість за своїх президентів:
GLORIOUS BURDEN Славний тягар).
The presidency is one of the most chellenging jobs in the world.
Варто прислухатися до тої глибини осмислення, яку виражають американці, думаючи про своїх президентів.
“Людина, яка приходить служити своїй нації, як президент, застає у своєму офісі дві речі - велику честь і великий виклик. Пред”явлені цій людині вимоги є незліченними за кількістю, безперервними у часі, почутими кожним громадянином і видимими по усій країні. І жодна з цих вимог не може пройти повз увагу глави держави. Тому кабінет президента є маленькою кімнатою для помилки.
Доля нації часто знаходиться у тому виборі, який належить зробити главі держави. Деякі президенти впивалися владою, опинившись під потужніми прожекторами наділеної влади, інші почували себе розтрощеними. Але більшість виростали із магічних розмірів свого офісу. Вони розуміли колосальну відповідальність, що лягала на них, і нарощували самі себе у їхньому служінні нації.
У нашої нації немає місця більш відповідального для індивідуальної, окремо взятої людини, ніж відповідальність того, кого ми робимо президентом. Чи може бути будь-яка робота більш вимоглива і важка? Ми просимо президента бути для нас керівником уряду, головним дипломатом, військоим лідером і просто утішителем та опікуном. У будь-який день він має приймати рішення життя і смерті, виробляти і втілювати політику, яка може змінити напрям руху всієї країни і тим самим стати в одну мить подарунком для гурту школярів початкових класів.
Великі державні мужі забезпечують процвітання, вміло балансуючи незліченною кількістю ролей, яку їм доводиться виконувати, а інші спотикаються у цих ролевих лабіринтах, тому що виявляються неспроможними оволодіти усім тим колосальним обсягом обов”язків, покладених на них нацією”.
Із поправкою на специфіку наддержави, президентські смислові клейноди США цілком придатні для України, як і будь-якої держави, яка взяла на озброєння американський винахід державного управління. Спроба втиснути в материнську американську матрицю українську політичну дійсність, - заняття надто невдячне з огляду на ступінь зрілості вітчизняного державного менеджменту. За чверть століття існування України гірка практика перетворила сам феномен президенства у фантом, що пролітає на дійсністю, обпікаючи масову свідомість гіркими вихлопами приречених розчарувань. Чому?
Василь Базів, дипломат, політолог, письменник