Коли я зустрічаюсь із думками про те, що наявність в країні правих радикалів або релігійних екстремістів і їхня готовність до насильства є гальмом на шляху до європейської інтеграції України, у мене це викликає іронічну посмішку.
Праві і ліві радикали є у всіх країнах Заходу. Велика частина Європи ще недавно була під їхньою владою і відступили вони тільки під бомбардуванням, обстрілом а потім через поразку у холодній війні - а не тому що їхні прихильники масово прозріли. І всюди вони досьогодні виступають із ксенофобськими і людиноненависницькими гаслами, провокують, калічать і вбивають своїх опонентів - у залежності від ступеня радикалізму і божевілля.
В цілому ряді країн вони представлені в парламентах, керують місцевими органами влади і борються за посади президентів і прем'єрів. З огляду на те, що українське суспільство в цілому не має чітких політичних поглядів і справжньої релігійної віри, радикалізм йому не загрожує.
А ось те, що загрожує - так це слабкість держави. Тому що небезпечними є не праві і ліві радикали і не релігійні фанатики, а невміння і небажання держави їм протистояти і проявляти в цьому протистоянні ініціативу і відповідальність.
Джерело