За жорстоке і звіряче вбивство молодого українського таланту (смертельними ударами лежачого черевиками у голову) один із росіян-убивць відсидів лише два роки, другий — п'ять!???
У якій країні ми живемо?!!!
30 травня 2000 року — 150 тисяч людей з усіх усюд проводжали українського самородка Ігоря Білозіра в останню путь... Львів давно не був таким багатолюдним і таким тривожно сумним.
... Початок березня — кінець травня... Короткий період календарної весни, що перетворюється на дивний символ, якщо його співставити з життям людини... 4–те березня – 22–ге травня. Перша дата — друга — поховання 30–літнього Володимира Івасюка.
Він починав у роки репресій, арештів, звільнення з вузів, з роботи, політичного тиску, заборонами найменшого прояву національної свіломості. Білозір саме тоді закінчував школу. Саме тоді зазвучала „Червона рута” Володимира Івасюка. Вона, ніби легендарне чар–зілля, врятувала від духовної пустки багатьох українців, а особливо молодих, котрі не усвідомлювали, що живуть у зоні. Набагато страшнішій, аніж Чорнобильська...
Ігор Білозір у колі найближчих друзів не раз пишався своїм народженням на 20 днів пізніше від Івасюкового, числом 24–им, звісно, з різницею в роках.
Проведемо паралелі травневої львівської скорботи 1979–го і 2000–го. Не своєю смертю залишили осквернену українську землю вродливі хлопці–українці.
18 травня 1979–го — у Брюховицькому лісі знайшли тіло закатованого Володимира Івасюка.
22 травня 1979–го — велелюдний похорон великого буковинця.
У ніч з 8 на 9 травня 2000 року жорстоко вбивали Ігоря Білозіра. На очах у десятків людей у центрі Львова, за п’ятсот кроків до рідної домівки. У місці, яке він так любив — воно ж і стало місцем його хресної дороги... 16 травня — півгодинна клінічна смерть, 28 травня — назавжди зупинилося серце.
Ніхто й гадки не мав, що тиждень по тому сумному Івасюковому 22–му — 30–го травня, але вже 2000 року, Львів поховає на тому ж Личаківському цвинтарі Ігоря Білозіра, керівника колективу, перший виступ якого на професійній сцені Львівської філармонії відбувся у рік смерті творця „Червоної рути”, автора багатьох безсмертних пісень, що їх підхопила своїм глибоким пієтетом до пам’яті композитора львівська “Ватра”.
Джерело