50 відтінків Гройсмана

Днями минає перші 50 днів Володимира Гройсмана на посаді Прем’єр-міністра України. Безумовно, за цей час Гройсман проявив себе, з одного боку як цілеспрямований і наполегливий лідер Кабміну, а з іншого – не можна не помітити як звідусіль на адресу його роботи з’являються незадоволені відгуки.

Проте, варто подивитися правді у вічі і відзначити масу позитивних моментів у його головуванні урядом. Зокрема, це стосується одного з головних напрямів роботи – боротьби із корупцією.

Коли Гройсман щойно прийшов у прем’єрське крісло, він заявив, що не збирається толерувати корупцію. І на сьогодні у його Кабміні ми досі не маємо гучних скандалів.

А коли такий і назріває, Прем’єр дає зрозуміти, що він на одному боці із громадськістю. Як приклад, можна навести кейс із намаганням призначити на пост заступника міністра енергетики України скандальновідомого колишнього голови ДП“Макіїввугілля” Станіслава Толчина.

Щойно активісти почали обурюватися таким наміром і менше ніж за добу було прийнято рішення не робити такого призначення. Для подолання корупції потрібно мати політичну волю і чути громадськість. Судячи з усього, у Гройсмана поки що це виходить.

Також безумовним позитивом можна вважати те, що усі ключові міністри уряду Гройсмана за останні кілька тижнів пройшли через спілкування з представниками експертного середовища.

Зокрема, у приміщенні Реанімаційного Пакету Реформ поспілкувалися з провідними експертами своїх напрямів міністр юстиції Петренко, міністр фінансів Данилюк, міністр освіти Гриневич та інші. Вони обговорили стратегію міністерств, поділилися баченням реформування свого відомства, узгодили наступні кроки та заручилися підтримкою громадськості.

Це надзвичайний здобуток Гройсмана як Прем’єра, проте йому слід розуміти, що спілкування з експертами – це добре, але експерти – це не всі українці. А більшість українців не розуміють суті усіх реформ та часто непопулярних кроків.

Так вийшло, що комунікаційна стратегія Кабміну була дуже слабко прописана із самого початку. І тепер це надзвичайно сильно б’є по рейтингу Прем’єра.

Саме через погану комунікацію із лідерами думок, зі ЗМІ, звичайними громадянами йому закидають багато негативу і це підриває довіру суспільства до усього Кабінету Міністрів. Зокрема, яскравим прикладом була новина про те, що Кабмін встановив єдину ціну на газ для населення.

Серед громадян це сприйняли як чергове необґрунтоване підвищення цін на комуналку. Хоча будь-хто, хто хоч трохи розуміється на цій темі, скаже, що цей крок був необхідний для подолання схем та корупційних ризиків у сфері газу. І таких прикладів чимало.

Показова ситуація склалася і з питанням зняття обмеження на зарплати чиновникам, який нещодавно прийняв уряд. Проект постанови знімає обмеження на розмір заробітних плат, придбання меблів і побутового обладнання, проведення поточних ремонтів і т.д. Ця постанова дає змогу мотивувати кваліфіковані кадри не залишати чиновницькі кабінети через низькі зарплати та недостатнє устаткування робочого місця. Адже, правді в очі треба дивитися прямо – хто з людей, які отримали хорошу освіту, знають кілька мов і розуміються на управлінні, буде працювати за пару тисяч гривень? Звісно, такі люди краще зароблятимуть таку ж суму, але у іноземній валюті, деінде. Проте, якщо це правильно не доносити суспільству, знову з’явиться думка, що чиновники обкрадають громадян і довіра до уряду знизиться іще більше.

Безумовно позитивним кроком стало скасування оподаткування пенсій. Однак, чомусь ЗМІ цю новину не дуже добре підхопило. І це знову ж таки питання до комунікації із представниками ЗМІ та громадянами.

Однак, ця подія – це приклад взаємодії уряду та парламенту. Тут вони спрацювали як єдиний механізм, вирішивши проблему, яка уже тривалий час турбувала велику кількість соціально незахищений прошарок громадян України – пенсіонерів.

Власне провал роботи з соціальною складовою політики в уряді Гройсмана найбільший. Найвиразніше він вимальовується у питанні врегулювання роботи з внутрішньо переміщеними особами. Рішення по питанню,платитимуть чи не платитимуть гроші переселенцям, а якщо платитимуть, то скільки і кому саме, змінюється мало не щодня.

Це сильно б’є по репутації уряду. А я смію нагадати, що вимушених переселенців в Україні офіційно нараховують до 2 мільйонів осіб. І ці люди можуть бути назавжди втрачені для влади, якщо вона якнайшвидше не випрацює дієвий механізм врегулювання проблем ВПО.

А щоб максимально швидко та ефективно втілювати усі свої рішення уряд просто зобов’язаний навчитися спілкуватися із парламентом. Бо, якщо в одних питаннях, ці два органи діють в унісон, як під час відміни податку з пенсій, то в інших питаннях прослідковується чітке протистояння чи навіть блокада певних рішень Кабміну.

Таку проблему ми могли спостерігати під час голосування так званого “пакету законів МВФ”. У результаті серед депутатів змогли провести лише один закон “Білль Омбудсмена”.

Це ще раз показує, що бути вимогливим і послідовним керівником у нашій владі – надзвичайно важливо, але ще важливіше пояснювати свої кроки простою, зрозумілою для усіх мовою та щодня переконувати колег та противників у своїй позиції і пояснювати що і для чого робиться сьогодні і на що це впливатиме завтра.

Джерело