у Маріуполі - на Донбас медіа форумі #DMF2016.
Говоримо про інформаційну війну і протидію російській пропаганді. Що змінилося за два роки? Майже нічого.
Два роки тому наша організація, тоді ще ГО "Телекритика" опублікувала перший український звіт, де містилися рекомендації по протидії російській пропаганді.
Відкриваючи його через два роки, бачимо, що з тогго усього, що було прописано два роки тому, виконано мізер, все інше актуальне, у тому числі й питання донесення українського за змістом контенту на окуповані території.
Олена Стяжкіна, доктор історичних наук, публіцист, громадський діяч про діалог: "З ким говорити? Нам треба говорити! Бо на окупованих територіях є люди, які залишаються постійно невидимими.
Нам показують колаборантів і ми їх обговорюємо. Але ми вивели в зону невидимості українських патріотів.
Ми вважаємо, що їх там [на окупованих територіях - ДД] нема. Але вони там є! Якщо б раз на тиждень чи на місяць кожен би передавав вітання цим людям…
Робити це просто системно, безперервно... Ми будемо виглядати як божевільні, але нехай…"
І ще цікаве питання висвітлення війни: "Чи ми маємо називати прізвища ватажків окупаційної влади?
Оскільки вони не є суб’єктами і працюють за вказівками Кремля, то прізвища не важливі, але якщо ми хочемо довести все до Гааги, то прізвища важливі".
Дискусія на тему «Журналістика в кризових регіонах: налагодження діалогу. Подолання мови ворожнечі».
Деян Анастасієвич, журналіст, який висвітлював конфлікт в колишній Югославії говорить, що журналісти не можуть ні почати, ні закінчити війну, це не те, що вони мають робити.
Журналісти повинні повідомляти правду, незважаючи на те, подобається це політикам, чи ні. Деян вважає, що патріотичної журналістики не існує – якщо вона існує, то це пропаганда.
Неприйнятно називати пропаганду журналістикою.
Джерело