Два роки тому 12 БТрО прибув до пункту призначення в зоні АТО.
Мандрівка на війну, передислокація з Десни, тривала три доби. Близько опівночі 13 червня основна колона прибула до Оріхового (на схід від Старобільська).
Ті, що поламалися і відстали, переночували у таборі 30 бригади у Містках і дісталися місця наступного дня. Колону замикав 3ій взвод (Абриколя) 2 роти охорони (Пірата).
Тоді в Оріховому був великий опорний пункт ЗСУ. Зранку наступного дня, 14 числа, почалися перші бойові виїзди, перші бойові групи відправилися на завдання під російсько-український кордон. Саме бойові групи, бо у 2014 році так і не дійшло до того, щоб 12 батальйон виконував завдання у складі батальйону або хоча б роти.
Рідко якому взводу довелося воювати разом у повному складі. Зведені групи по одному-два відділення під командуванням офіцерів на своїх БМБ (Бойова Машина "Богдан") висувалися на нові позиції. Інколи до цих наших груп придавали броню інших військових частин.
Ці бойові групи як хвилі перекочувалися, обганяючи одна одну в період наступу. І ті, хто спершу був у тилу, опинялися у першій лінії - в окопах у місті Луганську.
Разом зібралися після виконання завдань і відступу у Дмитрівці на початку вересня, а після обстрілу Дмитрівки - у Сватівському районі.
Щоб розібратися, якою була війна 12 батальйону у той вирішальний період, влітку 2014 року, я поговорив з двома десятками бійців і планую видати книжку. Текст буде грунтуватися на свідченнях безпосередніх учасників подій. Це буде їх - це буде наш особистий погляд на події.
З допомогою бойових побратимів я спробую скласти пазл війни 12 батальйону і зробити її зрозумілішою. Зрозумілішою для бійців, які у тих умовах часто не мали інформації про становище у сусідньому селі. Ближчою до усіх небайдужих українців.
Це не буде виклад розмов, а синтетичний текст з вкрапленнями прямої мови. І це не будуть мої особисті спогади або офіційна позиція, документи.
Доки готуватиметься текст книжки, викладатиму частини розмов в інтернеті. Невеликі частини від дво-чотиригодинних розмов з кожним бійцем, хто сказав своє слово. Якісь фрагменти, які не перекривають безпосередньо тематику книжки, будуть оприлюднені в Мережі більш повно.
Згодом, після книжки і через якийсь час, розмови будуть оприлюднені в їхній цілісності і будуть доступні для дослідників як усна історія.
Джерело