Я зараз далеко від Києва і мене дуже вразила новина про запобіжний захід Валентинові Лихоліту з "Айдару".
В понеділок я з колегами , з якими знаю Валентина вже майже два роки, підпишу депутатське звернення з проханням взяти Батю на поруки.
Ми познайомилися в страшному серпні 2014, поблизу Щастя. Тоді Батя і його хлопці вивозили поранених з- під Лутугіно і ми навіть віддали ім свій автобус, щоб вони могли виіхати в рейд.
Потім ми передали Баті і його батальойну машину, яку меценати просили нас віддати на передову. " Айдар " Баті реально були на передовій і потребували підтримки технікою. До речі , на передовій, в найстрашніші дні літа 2014 - го Валентин поводився інакше, ніж Мельничук, який тепер депутат.
Війна прожектором висвічує головне в людині, насправді. Нам тоді на контрасті дуже запам'яталася позиція Баті, він вимагав від своіх хлопців дисципліни, до приіжджих був жорстким, але коректним , не хамив, як дуже багато інших комбатів.
Війна - страшна річ, там всяке буває, це я знаю і розумію. І мародерство, і жорстокість, і що завгодно. Якщо героі причетні до криміналу - що ж, мають теж відповідати згідно закону , це зрозуміло.
Але хочеться вірити, що Батя , афганець, воін , що пройшов найстрашніші дні украіно- російськоі війни ,не причетний ні до чого такого, за що має бути запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а не іншого, більш м'якого.
Дуже хочеться в це вірити і тому я підпишу запит про взяття Лихоліта на поруки.
P. S. Віддаючи повагу ролі добровольчих батальойнів в перші місяці страшноі війни, повністю підтримую позицію, що в арміі має бути жорстка вертикаль, дисципліна, і що всі батальйони мають бути виключно частинами офіційних силових структур, а не самодіяльними местниками.
Анархіі і самодіяльності в арміі і на війні бути не може.