Моя бабуся била мене за провини і давала пити "сироп", настояний на зібраних на вулиці недопалках, а потім знищила колекцію моїх значків, поклавши альбом на підвіконня, під проміння яскравого літнього сонця.
Моя вчителька молодших класів, Діана Володимирівна, у третьому класі влаштувала мені обструкцію перед усім класом за забуті вдома штани, які я мав узяти на виступ хору. (Так, я співав у піонерському хорі.)
Вона вивела мене до дошки, вдарила по обличчю, зняла піонерську краватку і сказала: "Ты не достоин звания пионера".
Інша вчителька, Валентина Петрівна, вже у п'ятому класі, в емоційно важкій і виснажливій кількагодинній розмові-допиті на трьох з моєю мамою закинула мені дружбу з двома однокласниками-євреями, які були трійочниками і нібито негативно впливали на мою успішність.
І знаючи, що в мене була поламана ліва рука, вони вдвох із мамою змусили мене відтискатися від підлоги, бо це був елемент програми з фізкультури, який я не міг виконати через біль у лікті (і зараз не можу)...
Ну, і так далі, і так далі...
Я не став після цього маніяком. Не став ненавидіти жінок. Ніколи не смикав дівчат за коси. Завжди комфортніше почувався саме в жіночому товаристві й останні 26 років провів саме в ньому.
Не маю до вказаних вище жінок образ і претензій, бо загалом згоден, що куріння – це зло і що не гідний звання піонера. А те, що моя дружба з кимось не таким – це моя приватна справа і більше нічия – я був переконаний і тоді, і тепер.
Ба більше, я зберіг і проніс через усе своє життя до всіх своїх жінок повагу і любов. (Кажучи "своїх", я усвідомлюю, що можу наразитися на звинувачення в чоловічому шовінізмі й фалоцентризмі від київської школи фемінізму.
Але вони були так само моїми, як і я був і є їхнім.) І далі її нестиму. У мене два шлюби. І в першому, і в другому випадку я мав (і маю) честь і радість – саме честь і радість – бути поруч із непересічними, глибокими і сильними особистостями, яким буду вдячний за формування мене таким, як я тепер є, до кінця життя.
Я шаную жінок як рівних собі, завжди був і є на їхньому боці, коли йдеться про проблему сексуального насильства.
А ті люди, що вважають, що можуть мені закинути нерозуміння жіночих проблем і неповагу до них, можуть піти далеко лісом.
З Києва і аж до Волині вони мають до диспозиції гарні соснові ліси. #янебоюся
Джерело