Мої думки з приводу медіаконфлікту "Промзона - ВДВ -загиблі десантники - Громадське - НоваяГазета(РФ)".
Якщо Високомобільні десантні війська є у нас головною ударною силою армії, якщо саме вони є на основних, найгостріших ділянках фронту, де постійна війна і неодмінні втрати, і якщо саме вони є і будуть головними ударними кулаками ЗСУ під час звільнення Рідної Землі поки що окупованої ворогом, то там просто зобов'язана бути найсильніша і найфаховіша прес-служба.
Не тільки у командуванні, але і далі: із командувачем особисто, у кожній бригаді, у кожному батальйоні - прес-офіцери мають бути реальні, які здатні розрізняти не тільки Шевченка від Бабченка (РФ), і не тільки Станко від Полухіної (РФ), і не тільки Громадське від Нової Газети"(РФ), а й набагато більше інших інформаційних сегментів і відтінків.
І когось, даруйте, пускати, а когось "не пущать".
Комусь - дозволяти більше, а комусь - трішки, а комусь - взагалі зась. Бо медійна компонента цієї війни - надзвичайна, мега-важлива, недооціненна у нас до сих пір.
Життя військових - найвища цінність у таких випадках, заради цього - має бути нормальний режим допуску, фільтрації і неодноразової перевірки медійників у бойових порядках.
У демократичний, звісно, спосіб європейського зразка.
Джерело