Нехай звучить пафосно і банально – от люблю я Олімпійські ігри. Хоча й розумію, що великий спорт і здоров’я поняття далеко не тотожні. Але Олімпіаду все одно люблю. Тому зранку навіть настрій якийсь святковий.
Дуже радію за всіх хлопців і дівчат нашої збірної. Страшно собі навіть уявити, яка титанічна праця за плечима кожного з них. Поки їхні ровесники пивко попивали, а дехто й горілкою не брезгував, вони тримали суворий режим і щодня тренувалися.
І не так як ми з вами тренуємося, собі в задоволення. А до тошноти, до нервових зривів, доходячи до межі фізичних та психологічних можливостей. Тому вже сам факт їхньої участі в Олімпіаді - величезний результат. Який сам по собі заслуговує на повагу.
Зараз інтернетом гуляє багато прогнозів. Дідусь, як і багато хто з вас, також читав, хто з наших атлетів може претендувати на медалі. Щиро бажаю їм усім успіхів. Однак, не називаю імен, щоб не зглазити.
Але є в нашій збірній одна дівчинка, за яку буду особливо вболівати. Не знайомий з нею, не маю навіть спільних знайомих. Просто з певного часу спостерігаю за її спортивним зростанням - запам’ятав, коли вона у 2013 році взяла юніорське золото на чемпіонаті світу.
Зараз вона ніде не розглядається в якості фаворитки - у тих видах змагань, де вона братиме участь конкуренція просто сумашедша. Це біг на 800 м і 1500 м. І раз вона не фаворитка, букмекери її в упор не бачать, то можна й не боятися її зглазити: ім’я тої дівчинки – Наталонька Прищепа з Рівного.
Недавно Наталка стала чемпіонкою Європи з бігу на 800 м. При чому як стала! Після проходження віражу її акуратно взяли в “коробочку”. Хто колись у таке потрапляв той знає, яка то противна штука – вирватися складно, можна зачепити суперника і заробити дискваліфікацію. А на 800 м частіше за все просто не встигаєш це зробити. Дуже досадно.
Як Наталка зуміла з тої “коробочки” вирватися і прийти першою, я досі не розумію. Фантастика. Це трапилося 9 липня, менше місяця тому.
Результат вона показала тоді не рекордний і можливо тому її не розглядають в якості фаворитки. Але ж воля яка! Цілеспрямованість.
В общем, дід чекає 12 серпня, коли почнуться легкоатлетичні змагання, та наперед шле Наталці тверду настанову – не тушуватися і нічого не боятися. Бо коли нема страху, в людини виростають крила. Лети, доця, в своє задоволення, так як ти вмієш. А вмієш ти пречудово.
Ну а ми, друзі, також не тушуємося, не соромимося, а взуваємо кросівки і продовжуємо тренуватися в своє задоволення. Нам рекорди не потрібні, нам головне здоров’я.
А кому подобається святковий дух змагань, і хто хоче сфотографуватися з чесно заробленою медаллю, нагадую – традиційний уже Київський марафон відбудеться 9 жовтня. Вся інформація є в них на сайті.
Не обов’язково бігти головну дистанцію – 42.195. Можна націлитися й на півмарафон, можна на 10 км, 5 км, або навіть 2 км. Але тренуватися треба вже і тренуватися регулярно. Вихід на старт без тренувань = авантюра.
До старту залишилося якихось 63 дні. Будьмо здорові!
Джерело