Мені важко збагнути: чому говіркі чиновники такі як пан Москаль й інші активно обговорюють й часто вигадують різноманітні казки з елементами жахів про добровольців і, водночас, мовчать про важливі проблеми в українській армії.А вони є, бо до лав ЗСУ як до добровольчих батальйонів входять різноманітні люди.
"Аватарство" є ганебною стороною ЗСУ про яку прийнято мовчати, щоб не підірвати авторитет армії серед українського народу. Про "небойові втрати" пишуть одиниці і б'ють на сполох, щоб усім гуртом вирішувати цю проблему.
Іноді пишуть у місцевих газетах й розповідають про земляків. які. перебуваючи у зоні АТО, займаються пияцтвом у той час, коли їх вважають героями.Така методика має доволі хороший ефект, який сприяє боротьбі з пияцтвом.
Паралельно слід й проводити інформаційну кампанію серед населення. яка б на прикладі роз'яснювала до яких наслідків призводить пияцтво у зоні АТО.
Адже, вояки часто звертаються з проханням до своїх родичів. друзів, знайомих передати через волонтерів або іншими шляхами посилку з спиртними напоями. Останні, жаліють й, розуміючи той психологічний тиск, погоджуються.
Натомість у нас усім кому не лінь проводять інформаційну кампанію з чорного піару добровольців, а важливі проблеми залишаються поза зором суспільства.
Пияцтво у ЗСУ доволі неприємна тема для нашої країни, адже ми звикли підносити у ранг героїв кожного, хто перебуває у зоні АТО. Це не правильно.
Про проблеми слід відкрито говорити, обговорювати шляхи їх вирішення і спільними зусиллями долати їх.