Іноді я не можу збагнути цю країну і цих людей.
І річ не у тім, що вони не здатні створити собі хороше життя у державі, а у тому, що припускаються помилок за які розплачуються наступні покоління.
За часи Незалежності суспільство мовчки ковтало "реформи" ЗСУ, що призвело практично до розвалу армії. Воно перебувало на хвилі пацифізму і свято вірило у міф про братерство.
Хоча б трішки тверезого погляду і достатньо було зрозуміти, що українцям слід зберігати партнерські стосунки з РФ, проте паралельно вводити візовий режим, вичищати свої структури від російської агентури, пропагувати своє українське замість "какая разніца".
Але цього зроблено не було!
Прийшов час й за це розплатились кров'ю мої однолітки і, навіть, молодше покоління. Вони йшли з автоматами проти танків.
Зараз суспільство перебуває або на хвилі Зради або Перемоги, замість того, щоб об'єднатись і трансформуватись в українське громадянське суспільство.
Суспільство, яке не є рабами своєї влади, бо приймає активну участь у політичних процесах і тримає у тонусі найнятих собі працівників.
Суспільство, яке має свою клепку у голові і не озирається ні на ЄС, ні на РФ, а йде цілеспрямовано до своєї мети й оберігає своє рідне.
..і так далі...
Власне, суспільству зараз варто збагнути одну річ, що за помилки зроблені сьогодні, а головне байдужість і продажність - доведеться розплачуватись наступним поколінням.
Джерело