Коли розпочнеться війна в головах

Майже півроку Українська держава веде чи то АТО, чи то військову операцію - де-факто проти Росії, де-юре проти терористів. І досі більшість українців не зрозуміла, що насправді відбувається? 

По телевізору політики, усіх видів та типів, направо та наліво розповідають, що агресор - це Росія. А в реальності, окрім засекречених санкцій, ведеться активна торгівля між обома країнами, перетинають кордон туди-сюди громадяни обох держав.

Так, рівень торгового обороту впав дуже відчутно, але все ж таки він є - Росія все ще входить до ТОП-3 торгівельних партнерів України.

В нашій державі транслюють російські фільми та серіали, продаються російськомовні книжки, лунає з радіостанцій російська музика та багато іншого. Цей список може бути безкінечним, як і ця війна. Тому що зараз наша держава перебуває на перетині цивілізаційних вимірів.

З одного боку, це російсько-тюркська культура, котра насичена імперським минулим, та держава, котра вважає себе великою імперією, не маючи при цьому нічого істотного для величі окрім ядерної зброї, та має мимовільне відношення (ставлення) до усіх народів, окрім власного.

З іншого боку, вільна та заможна Західно-Європейська цивілізація, в котрій є місце демократії, плюралізму думок, рівності народів, можливостей для розвитку особистості та багато іншого. В нас українців з’явився унікальний шанс перебудувати власну державу та дати їй новий потужний поштовх для розвитку.

Але що ми бачимо? На рівні влади: неможливість остаточно вирішити стратегічний геополітичний вектор розвитку держави. Як наслідок - активна торгівля з Росією, невизнання останньої як країни агресора (попри всі наявні докази), дуже повільні реформи та великий опір усієї системи наступаючим змінам.

На рівні суспільства: роздвоєння сприйняття Росії як країни агресора. На Сході країни, та й у центрі, ще досить багато людей, котрі виступають за економічні зв’язки зі східним «сусідом». На рівні культури: величезна кількість російських пісень, велика кількість сайтів російською мовою, в тому числі, новинних.

Велика частка російськомовного контенту присутня й на телебаченні. Велика кількість книжок російською мовою. Я вже не кажу, що українською в великих містах спілкується досі відносно невелика частина населення.

Все це призводить до того, що, ментально та на рівні сприйняття, ми програємо в цій війні. Тому що, в першу чергу, вона відбувається в нашій голові, а потім вже - економічно, потім - політично, і, вже в останню чергу, - військово.

Як казав Черчіль: «А за що ми тоді воюємо?" - коли йому доповідали про збільшення видатків на війну, при цьому майже повністю виключивши бюджет на культуру. Нам потрібно, врешті-решт, зрозуміти - якщо ми ментально не перебудуємося, то й надалі будемо рабами російської культури та Росії, в цілому.

Що потрібно нам для цього робити:

- Почати вивчати українську мову, як би це тяжко не було;

- Почати спілкуватись українською в суспільстві і вдома;

- Читати україномовні книжки;

- Дивитись фільми в українському перекладі (їх дуже багато в вільному доступі);

- Читати новини на сайтах українською;

- Писати українською;

- Від держави забезпечити якісний друк професійної та публіцистичної літератури українською мовою;

- Створювати та підтримувати в великих містах українські культурні центри;

- Зробити кількість медійного контенту 77,8% українського, 17,3% - російського, ну, і далі згідно даним перепису населення;

- Виділяти мінімум 20 млн. доларів на українські фільми;

- Виділяти 2% ВВП загалом на культуру.

Ці такі прості правила дозволять нам вийти переможцями в цій війні, тому що, по-перше, вона йде в наших головах.

P.S. Автор цього блогу ще 5 років тому майже не знав української мови. Але зараз вже, майже вільно, спілкується та пише українською.