Після початку масових протестів в Білорусі сусідня Литва та Польща прийняли тисячі білорусів і вони стануть частиною їх еліти – польсько чи литовсько орієнтованої. Що зробила Україна? Авжеж, з трьох до шести місяців продовжили перебування. Кому ж вони потрібні ці білоруси?
“Приїжджає людина з Білорусі в Київ, і каже: “я - айтішник”. А йому відповідають: “ну, добрий день, Ми вас вітаємо, шо ви айтішник, що ви від нас хочете? Дайте нам документ – підтвердіть, що ви айтішник, і дайте нам документ де ви будете працювати, вам необхідно стати на облік, вам необхідно…” – і категорія величезна документів перед тобою! І люди реально розуміють, що, власне, спрощена процедура взагалі не спрощена ”, – зазначив адвокат з міграційного права Олексій Скорбич.
Подальший сценарій простий та знайомий – “відтік мізків”, тепер вже білоруських, у Польщу чи Литву. Та ж сама історія з представниками трудових професій: українське законодавство змушує роботодавця платити нерезидентові втричі більшу зарплатню та обкладає поборами.
“Не мені вам розповідати, скільки громадян виїхало з України на Захід. І, якраз, білоруси могли би заповнити цю нішу. Тим більше, що білоруси – достатньо законослухняні, нас привчили до дисципліни вдома. І коли стикаєшся з нормальним, адекватним білорусом і запитуєш, чому він не їде працювати, він відповідає: “Так у мене ж немає дозволу для роботи”. І тут починаються махінації, адже для отримання білорусу дозволу на роботу в Україні роботодавець мусить заплатити 15 тис. грн. на рік”, – повідомив голова ГО “ Белорусь 2.0. Робім Разам” Сергій Бульба.
Парадокс, але міграційну політику держави правозахисник Борис Захаров називає антидержавною. Київ виштовхує тих, кого б за всіма міжнародними конвенціями та власними економічними інтересами мали б легалізувати.
“Це - радянські підходи, це радянські рудименти в сучасній державній політиці. Україна веде в міграційній політиці себе в даному випадку як совєцький союз. І корупційна складова, і складова ксенофобно-політична. Вони коріннями йдуть в оцю радянську репресивну політику міграційну політику, яка спрямована на закрите суспільство, так би мовити”, – зауважив директор БФ “Людина і право” Борис Захаров.
Не зважаючи на те, що в міграційне законодавство потрібно внести буквально кілька правок, косметично змінити закон, чинній владі немає справи до іноземців.