Про що закон?
З міркувань національної безпеки діяльність Російської православної церкви та пов‘язаних з нею організацій забороняється.
Томос стає частиною українського законодавства.
Закон повністю відповідає Європейській конвенції з прав людини.
Чи буде забороненою діяльність так званої УПЦ МП? У нинішньому вигляді - так, бо ця церква не хоче розірвати зв’язки з РПЦ. Але у разі розірвання цих зв’язків ця церква зможе вільно діяти на території України. Ніхто не має права обмежити волю віросповідання, але держава зобов‘язана дбати про національну безпеку.
На цьому можна було б зупинитися. І це можна було б навіть зробити у процесі прийняття закону. Багато критиків виступає проти прийняття саме другої мети закону, бо, насправді не хоче визнавати Томос. Часто з миттєвих, політичних міркувань.
Адже Томос дано не на прохання однієї церкви.
22 квітня 2018 р. Святий і Священний Синод Вселенського Патріархату прийняв до розгляду Звернення від Президента та Верховної Ради України до Вселенського Патріарха Варфоломія про надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні, а також звернення ієрархів українських православних церков — УПЦ КП і УАПЦ. Помісний Об‘єднавчий Собор за участі також двох єпископів УПЦ відбувся за ініціативи Константинополя. Підсумком стало отримання Томосу.
Держава зобов‘язана бути послідовною як у своїй політиці , так і у її законодавчій реалізації незалежно від політичних змін. У часи президента Ющенка почалися розмови про Томос, завдяки роботі Порошенка його отримано, у часи президента Зеленського він має стати частиною національного законодавства.
Критики закону все ще сподіваються, що, можливо, вдасться отримати ще один Томос для УПЦ, якщо вона відмовиться від Москви і почне політично підтримувати владу. Мовляв, була церква Порошенка, тепер зробимо церкву Зеленського. Це наївність. Іншого Томосу не буде, УПЦ МП не поспішає рвати зв’язки з Москвою, а ПЦУ при усій вдячності Порошенку, підтримуватиме кожну наступну владу в Україні.
Є ще одне побоювання, що ПЦУ стане державною церквою. Закон жодним чином не спричиняє таких наслідків. А держава так само, як допомагала православним отримати Томос, зараз зобов‘язана почати думати над отриманням Патріархату для УГКЦ та забезпеченню свободи для усіх інших конфесій.
Часто говорять: “чому саме ПЦУ має визначати , хто саме є православним?” У проєкті закону нічого такого немає. Це вигадка. Натомість держава не може реєструвати десятки католицьких і православних церков усіх самозванців, які ні до православ‘я, ні до католицизму не мають жодного стосунку.
А на саме питання, кого вважати православним дуже гарно колись відповів духовний батько Митрополита Єпіфанія світлої пам‘яті єпископ Даниїл (Чекалюк) у праці “КАНОНІЧНІ ЗАСАДИ АВТОКЕФАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ”. Він зокрема зазначав:
“Православна еклезіологія іншого вищого устрою Помісної Церкви, окрім автокефалії, не знає. Незалежність кожної Помісної Церкви як складової одиниці єдиної Вселенської Церкви є необхідністю та характерною ознакою православності”. Отже, православність серед іншого - визнання Помісної церкви, як складової церкви Вселенської. Не можна не погодитися з багаторічним Митрополитом - Ректором Київської духовної академії.