Я давно була прихильницею таблоїдів. Не штибу "Дорофеєва показала свій вареник", а нормальних. І щоб цей таблоїд багато писав про культуру.
Ви знаєте, у нас поняття "культура" взагалі-то дискредитоване. Колись давно на радіо мені придумували посаду. От були там вже політичний, економічний, міжнародний оглядачі. А я хто? Типу про культуру говорю, але слова цього завжди радили уникати. Бо всім нас*ати на культуру, це звучить фігово.
Тому артоглядачка. Ну і бо яка я вам культурна?
Так от, ми всі з колегами завжди жалілися, що наша тема непопулярна – українців цікавить, перш за все, політика. З іншого боку — наша культурна журналістика ходила переважно із дуже серйозним обличчям. І це добре, бо завжди можна знайти багато текстів, написаних дуже освіченими людьми, які аналізують важливі тенденції і т.д.. Але вони із самого початку розраховані на вузьку аудиторію, тому про якийсь вплив говорити не доводилося.
Читайте також: Нам потрібна не просто українська культура, а приваблива українська культура
Наша культурна журналістика ходила переважно із дуже серйозним обличчям. І це добре, бо завжди можна знайти багато текстів, написаних дуже освіченими людьми, які аналізують важливі тенденції і т.д.. Але вони із самого початку розраховані на вузьку аудиторію
Та останнім часом зʼявилося багато блогерів, які серйозними культурними журналістами можливо і визначаються як "щось поверхове", але саме вони нині стали дуже ефективними популяризаторами української музики, фільмів і навіть, прости господи, книг. Не кажучи вже про якісь ідеї, сенси, традиції, погляди.
Читайте також: В українському кіно домінує українська ж біднота
Але саме у ці дні я ходжу задоволена як ніколи. У соцмережах та у "жовтих" розділах сайтів обговорюють розлучення Жадана та його ймовірний роман Христиною Соловій. Ні, я була страшно рада, і тоді, коли неслося навколо їхнього музичного відео з розпустою. Але щоб прям українського письменника фоткали під час того, як він "вилізав із кущів, ховаючись із дівчиною", - це просто-просто революція.
Нагадаю, друзі, ще у недавньому минулому перед нами поставало питання, чи може український письменник матюкатися і займатися сексом. І думки були далекими від однозначності.
Коротше, я вважаю, що це неабиякий прогрес. Якщо у стрічці новин особисте життя письменника знаходить місце поряд із репортажем із Met Gala, Спартаком Субботою та фотками з репетиції Євробачення, то у нас таки є майбутнє.
Про автора. Лєна Чиченіна – журналістка.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.