Сталева жінка із суворим поглядом, з піднятим догори мечем у правій руці та щитом з гербом СРСР - у лівій, стала найвищою монументальною скульптурою у Європі.
Стометрова скульптура, розташована на правому березі столиці, за задумом авторів проєкту, мала символізувати дух і незламність радянського народу під час Другої світової війни. Утім, у всій цій помпезній величі не було відповіді на головне питання: чому "Батьківщина-Мати" з мечем розвернута не на Захід (що виглядало б логічним), а в бік Москви. Кажуть, що причиною тому був Дніпро, куди мала б спадати вода від монумента. Утім, водоспад тоді так і не зробили. А монумент називали не інакше як "баба з качалкою". Хоча Леонід Кравчук згадував, що східний напрямок в ЦК КПУ пояснювали тим, що саме зі сходу прийшла свобода, звідти прийшло визволення і постать вітає Москву.
Після розвалу СРСР у Києві серйозно обговорювали можливість демонтажу "Батьківщини-Матері". Мовляв, монумент - символ радянської епохи й псує пагорби біля Києво-Печерської лаври. Однак на знесення 100-метрового постаменту міська влада так і не наважилася. Пам’ятник лишили на своєму місці. Останні вісім років «Батьківщина-Мати» - символ незламності українців у війні з росіянами. У свята монумент підсвічують синьо-жовтими кольорами, а поруч з ним - височіє щогла із найбільшим у державі національним прапором України.
У 2014 році, коли Росія пішла війною на Україну, стало нарешті зрозумілим, чому "Батьківщина-Мати" стоїть обличчям на схід. Бо звідти, як 1240 року за часів хана Батия, так і 1918 року за більшовиків, на нас пре ворожа орда. Щит і меч - саме проти цієї орди.