З давніх-давен українці передбачали прихід весни на Стрітення (2 лютого за григоріанським і новоюліанським календарями, або 15 лютого за юліанським календарем), на Явдохи (1 березня за старим стилем і 14 березня – за новим) та в день Обретіння (9 березня).
На Стрітення в Україні заведено вважати, що саме в цей день зима зустрічається з літом. З давніх літ наші пращури казали: якщо побачите відлигу, то весна буде пізньою і холодною.
У сиву давнину проводився ритуал освячення вогню, який, з прийняттям християнства, перейшов у освячення свічок.
Свічки освячують у церкві одразу після того, як освятять воду. Їх запалюють прямо в сакральній споруді й несуть додому. Стрітенські свічки зберігають увесь рік, бо за стародавнім повір'ями вони являються оберегом та мають особливу силу добра.
Також на Стрітення святять воду. В давнину стрітенську воду збирали з бурульок. Потім її додавали в звичайну води.
Наші пращури вірили, що вода ця - цілюща.
Традиційний давній український бабак прокидається від зимової сплячки на свято Явдохи.
За легендою гризун виходить на світ і тричі свище. Після цього ритуалу він повертається в нірку й спить до самого Благовіщення. Так само й український ховрах. В степовій Україні люди виходили в поле, щоб почути його свист.
Бабак і ховрах належать до родини вивіркових ссавців-гризунів. В Україні вони представлені плямистим, сірим, європейським ховрахами та бабаком степовим.
Бабаки, які зазвичай живуть на біостанції ХНУ ім.Каразіна на території Великобурлуцької громади (Харківщина), у тому числі й наш бабак-метеоролог Тимко, під час повномасштабного вторгнення РФ опинилися під окупацією.
На сьогодні університетська лабораторія, під опікою якої перебуває й наш український бабак-метеоролог Тимко ІІІ, вірить, що й цього року за традицією харківський маленький провидець весни робитиме свій прогноз.
9 березня українці традиційно відзначають Обретіння.
Згідно з народною традицією та вірою у цей день птахи повертаються з теплих країв додому в Україну. Їх місія – принести потепління й закликати весну.
Так зване пророцтво приходу весни, орієнтуючись на поведінку тварин і птахів, притаманне культурі різних народів світу. День Бабака в Європі святкували ще із сивої давнини. В часи Римської імперії, наприклад, відзначали "День їжака". Люди орієнтувались на поведінку пробудженої тварини. Вона мала почесну місію побачити або не побачити свою тінь. Відповідною була й реакція стосовно приходу весни та прогнозів погоди на майбутнє.
У Німеччині подібну "роботу" виконував борсук. В Сполучені Штати Америки свято прийшло з Німеччини. Але цього разу головною особою вісника весни став бабак.
Перша згадка про "День Бабака" в Америці припадає на 1841 рік. Але офіційне святкування-передбачення відбулось вже аж у 1886 році. Бабака назвали Великим Філом. А містечко Панксатоні, в якому започаткували "прогноз" отримало назву "Світового центру погоди".
Кожного року 2 лютого рано вранці в Панксатон з'їжджається численна кількість глядачів, які очікують прогноз від Філа.
О 7:25 бабака витягають з нори, аби він зробив свій традиційний щорічний прогноз. Якщо Філ побачить свою тінь – тоді зима ще триватиме. Та якщо не побачить - тоді весна вже на шляху повернення. І всі радіють, адже от-от прийде рання весна.