Дірку від бублика Путіну, а не Донбас

Позавчора дзвінок. Молодий такий голос: “Я журналіст. А можна у Вас інтерв‘ю взяти?” Цікавлюся, хто дзвонить. Виявляється, журналісту 12 років, він має свій Youtube-канал, а живе у Покровську на Донеччині. Питаю у Кирила: “Як там справи у вас? Є навчання?”

Кирило каже, що все спокійно, навчання дистанційне, тому є час на свій YouTube-канал. Я, звичайно, погоджуюся на розмову.

Кирило досі живе на Донеччині. Хороший український хлопець. Він живе на тій землі, про яку вчора говорив Путін. Мовляв, поки не захопить саме Донеччину, не заспокоїться. Частина території області, як і інші українські землі під окупацією.

Звичайно, там є різні люди. Є колаборанти, є проросійські, але багато українських патріотів. Буває, що через вік чи хвороби люди виїхати не можуть з-під обстрілів. Але багато хто покинув домівки. Часто і самих домівок уже немає.

Ми коли відкривали школу шиття для переселенців, то познайомилися з чудовими жінками зі Сходу. Слов‘янськ, Маріуполь, Харківщина. У більшості чудова українська, декому складніше, але всі хочуть говорити і говорять українською мовою. Є такі, у кого чоловіки воюють.

Але все одно знаходяться люди у коментарях, які ставляться до переселенців, як до якихось ворожих іноземців, що “понаїхали”. Звичайно, і на Донеччині, як і на Львівщині трапляються серед українців і алкоголіки, і ледарі, і злодії. Врешті, вплив Росії на ці українські землі через сусідство був більшим. А справжнє “обличчя” російського агресора українці зараз бачать. Але саме з Донеччини походили та Володимир Сосюра, і Іван Дзюба, саме на Донеччині жив Василь Стус. А зараз тут живе молодий 12 річний журналіст Кирило. Розмову з Кирилом викладаю. Тут запис зі скайпу.