На превеликий жаль, не так сталося, як гадалося. Конгрес США, стратегічна інституція, отримала спікера-трампіста. Які можливі наслідки, зокрема і для України, і для виділення нам необхідної фінансової і решти допомоги?
Давайте не будемо перебільшувати роль спікера - вона важлива у процедурних питаннях і так далі. Він може затягувати, але він не змінить фундаментальних речей, які стосуються фінансової допомоги Україні.
За неї виступають три четверті членів Палати представників. Всі демократи - 100% і як мінімум приблизно половина республіканців.
Він уже сформулював те, що він згоден голосувати за допомогу Україні за двох умов. Перша - якщо буде контроль. Це вже пісня, яку нам два роки співають всі путінські агенти - “Контроль, контроль, щоб вони не розкрадали”. Пентагоном хай це все контролюються. Правда, їм в цьому допомагає ціла низка українських популярних блогерів, які розвивають думку, що Україна - найкорумпованіша країна.
А друга умова, що президент Байден має окреслити чітку мету цієї допомоги. Ну я думаю, що за Байденом це не затримається, тим більше, що в його історичній промові він говорив про те, що допомога надається Україні, для того, що вона змогла викинути російських агресорів з усієї території. Тож, я думаю, якісь процедурні труднощі будуть, але фундаментально питання у тому, що 3/4 палати представників підтримають допомогу Україні нікуди не подінуться.
З другого боку, ми також дорослі люди і розуміємо - якщо трампіст Джордан отримав необхідну кількість голосів у конгресі - відповідно можуть бути і додаткові неприємності, зокрема, коли буде стосуватися питання перегляду і суми надання нам відповідної допомоги. Розуміємо, що конгрес - це надзвичайно важлива історія. З другого боку, також ми свідомі, що президент Байден пов'язав допомогові кейси України, Ізраїлю і Тайваню. Тобто це вибудовується певна допомогова стратегія для тих трьох держав, немовби розділених певними, морями, континентами, але насправді йдеться про одне стримування так званої вісі чи піраміди зла і вона дедалі більше стає явною.
Ось у цьому й цінність величезна історичної промови Байдена. Він намалював картину світу – що є війна сил добра проти сил абсолютного зла, проти цієї осі зла – Іран, Росія та Китай. Іран хоче знищити Ізраїль, Росія хоче знищити Україну, а Китай хоче знищити Тайвань.
І цілі цих злочинних держав вони однакові. Я б звернув увагу, що в цій промові (вона взагалі була анонсована і присвячена подіям, звичайно, на Близькому Сході. Але Україна там згадувалася чи не частіше, ніж Ізраїль). Починаючи з першої фрази промови Байдена – я вважаю, це найголовніше було, три слова – він почав “Putin and Hamas” і ось ця пара – Путін і ХАМАС вона проходила рефреном через усю промову. Ще б я звернув увагу, дуже важливий момент - він сказав, що ми будемо підтримувати our critical partners - Israel and Ukraine. У цьому контексті переклад означає – наших головних основних союзників – Ізраїль та Україну.
Це новий статус України. Ми ж пам'ятаємо, що Ізраїль має так званий статус Major Non-NATO Ally of USA. Україна давно домагалася цього статусу і фактично Байден його надав цією політичною заявою.
А також тією допомогою, яку анонсували для України фінансовою та зняттям тих останніх обмежень, останніх табу, які американці, на жаль, наклали на самих собі. Поставки озброєння – це ATACMS, це винищувачі F-16. Прекрасно пройшла, як ми всі пам'ятаємо, презентація ATACMS на полі бою в Україні.
Відпрацювали наші бійці по бердянському аеропорту військовому. Андрію Андрійовичу, але якщо вертатися справді до стратегії президента Байдена - розуміємо, що він в чомусь повторює певні наративи президента Рузвельта. В той час, коли Сполучені Штати ще не збиралися вв'язуватись чи входити у Другу світову війну - президент Рузвельт співчував і допомагав тому самому Вінстону Черчиллю і народу Великої Британії, але він запевняв, що не будуть входити - поки не стався Перл-Харбор. І ми розуміємо, що зараз Перл-Харбором може стати Держава Ізраїль, і розуміємо наскільки потужні сили задіяні в антиізраїльській, немовби незримій коаліції. В Кремлі подібних антисемітських істерик - я не знаю, чи вони взагалі були.
Ось цей жахливий антисемітизм, який просто захлеснув російські майданчики, виступи керівників, мережу, медіа – він показовий, він показує природу цієї держави і ту лють. У них така ж картина світу як у Байдена, вони теж бачать це як два фронти однієї війни. Вони підтвердили позицію Байдена. Ми почали з наших проблем у Конгресі – я зараз бачу, найближчим часом набагато серйозніші випробування, це буде найближчими днями, власне, в Ізраїлі. Я нещодавно написав статтю і вона досить широко відома в українських медіа – "Захід повинен і зобов'язаний виграти Четверту світову війну".
Основна моя теза була, що США, Байден чудово вчинив, надіславши туди два авіаносні з'єднання і ще після цього флагман флоту. І вже фактично Америка бере участь у цій війні – американський флот у Червоному морі захищає Ізраїль від атак хуситів. А в Сирії та Іраку проксі Ірану нападають на американські бази. Ось я в цій статті пишу, що єдине вирішення питання – перехопити ініціативу союзникам на Близькому сході – США та Ізраїлю треба не чекати другої атаки з боку Хезболли, коли ізраїльська армія заглибиться у катакомби Гази. На це і розраховують вороги Ізраїлю та США.
Треба завдати превентивного удару такого масштабу, який сам Ізраїль не зможе зробити за допомогою всієї сили. Потрібно знищувати не лише ядерну програму, треба знищувати всю військову сферу всіх цих аятолів, починаючи з Верховного.
Тому що абсолютно зрозуміло всім, що вони й частково путінське керівництво стоїть за ХАМАСом, Хезболлою, зокрема, за тією злочинною ще обіцяною атакою 7-го жовтня.
Я був змушений написати днями іншу статтю - "Як Захід може програти Четверту світову війну". Тому що в четвер вранці на сайті CNN з'явилася ганебна стаття. Початок її збігається з моєю статтею і вона вказує на ті ж складності, які стоять перед Ізраїлем. Як він може загрузнути в цій наземній операції в Газі і зазнати ударів з боку інших проксі Ірану. Але до висновків вона приходить протилежним – у жодному разі взагалі нічого не повинно проходити, нічого не потрібно робити. Найголовніше - тут підла теза там просувається - я очікував, що американські ліваки рано чи пізно це скажуть, але не очікував, що так швидко. Основна теза така - "Неправильно порівнювати ХАМАС з ІДІЛ". ХАМАС часто порівнюють з ІДІЛ і Байден його порівняв з ІДІЛ і цілу низку політичних лідерів, насамперед Ізраїлю. "Ні, ХАМАС не ІДІЛ, є велика різниця - ІДІЛ погрожував всьому Заходу, він хотів перебудувати Халіфат. А у ХАМАС немає таких завдань - він бореться лише з Ізраїлем, він за повернення палестинців на свої землі і власне Заходу не загрожує".
Тобто прямо це не говориться, але читач підводиться до думки – "а нам не треба було вписуватися за Ізраїль. ХАМАС нам американцям, нам Заходу не загрожує. Так, він хоче знищити Ізраїль – ну і нехай знищує. Нас це не стосується". На жаль, ця думка, між іншим, лівого крила Демократичної партії. Ось зараз Ізраїль опором рятує Захід від загрози і побажаємо йому успіху, побажаємо рішучості президенту Байдену.
Я погоджуюсь, необхідна готовність нанести той чи інший удар в разі військової провокації або входження Ірану у війну - це важливо. Щодо превентивного удару - це дуже дискусійна історія, ця історія могла б закінчитись не просто Четвертою світовою війною, а стати останньою війною взагалі в історії нашої планети. Хочеться помилятися, в будь-якому разі розуміємо, що іранська ядерна програма в принципі вже майже готова. Іранська балістична програма, вона є, і іранці в ній доволі успішні.
Слово "превентивний" дуже умовне. Байден сказав "done-done". Що це означає - обстріл території Ізраїлю триває щодня. Знищуються села, всі села на півночі Ізраїлю вже евакуюються. Я вже говорив про нальоти на американські бази. Ну це вже достатній привід, щоб завдати цього удару, який Байден обіцяв їм. Мені здається, виграє у війні, той, хто перехоплює ініціативу.
Зараз необхідно перехопити політичну, психологічну та військову ініціативу союзникам Ізраїлю – США. І я бачу в цьому лише одне рішення - реалізація тієї загрози, того попередження, яке Байден зробив у своїй історичній промові.
"Якщо полізете, то отримаєте за повною програмою". Вони вже полізли і полізуть, запевняю вас – як тільки почнеться наземна операція – полізуть набагато рішучіше.
А Байдена вже хапають за руки його союзники із лівого крила Демократичної партії. Тому найближчий тиждень буде вирішальним на Близькому сході і для нас теж, тому що американці не мають права програвати. Вони не мали права програти в Україні, бо якби план Путіна досяг успіху в Україні, то це означав би кінець НАТО, кінець Америки як світової держави. І той самий Китай узяв би вже після цього Тайвань голими руками. Також вони не мають права зараз програти і на Близькому Сході, це також важливо для України та для всього вільного світу.
А от, власне, Китай - Сі Цзіньпін видав надзвичайно промовистий і цікавий сигнал, зокрема йдеться про його готовність, про готовність Пекіну говорити про найважливіші речі зі Сполученими Штатами Америки. Відповідно розуміємо, що де-факто чи де-юре Китай не засвітився в подіях на Близькому Сході, але він є бенефіціаром. З одного боку - це повертає в порядок денний історію про "Один пояс - Один шлях", тому що розуміємо, що саме через Близький Схід планувалось проведення нового альтернативного торгівельного транзитного шляху з Індії через країни Близького Сходу. З другого боку розуміємо, що Китай мав завжди неафішовані стосунки з Іраном.
Китай у війні з Ізраїлем повторює таку саму тактику, яку він провів у війні з Україною. Він підштовхує своїх холуїв – і Іран, і Путіна. Він за їх допомогою промацує готовність Заходу. Ви маєте рацію, він тримає на руках зовсім різні варіанти. Класичний - що він зробив з Путіним - він його підштовхнув на війну, бо якби Путін досяг успіху, якби взяв Київ за п'ять днів, а це тоді й американська розвідка прогнозувала - з Тайванем всі проблеми були б вирішені.
Америка була б повністю дискредитована, їй би ніхто не вірив уже на Далекому Сході та Пекін взяв би голими руками Тайвань. А якщо провалився Путін, то Путін як шолудивий пес приповз до Пекіна і вже охоче позиціонує себе в ролі молодшого брата і Китай отримує фактично всі економічні важелі. У будь-якому випадку, він би вигравав або Тайвань, або Сибір. Зараз він повторює другу пробу – а що зможе зробити Іран на Близькому Сході. Він же фактично Іран підтримує політично, теж підштовхує, але, як ви правильно сказали, нічим себе не пов'язав, а залишає відкритим будь-які можливі шляхи.
Ось візьміть останні дурниці російського президента. Пам'ятайте його виступ у Пекіні після 3-годинного обіду з Сі. По-перше, ця була демонстрація його угодництва - як він розписував, як великий Сі особисто з ним там віч-на-віч обідав три дні. Ну як лакей розповідає, який у нього багатий та сильний пан.
Але найголовніше, що він сказав (явно його підштовхнув до цього Сі). Закінчив він свій Stand-Up загрозою, що щойно віддав розпорядження баражувати над Чорним морем своїм стратегічним бомбардувальником із "кинджалами", щоб знищувати. Що він погрожував американцям - "я знищуватиму ваші авіаносці моїми крилатими ракетами". Це ж крок для Сі. Він підштовхнув його, щоб подивитися що з цього вийде. Для Сі це такий маленький тестик - адже всі військові аналітики стверджують, що серйозна війна колись розгорнеться на Тихому океані між Китаєм і США - основним буде військове протистояння - це авіаносці і здатність Китаю знищувати їх крилатими ракетами. Ось Сі доручив товаришу Пу зробити таку маленьку тестову вправу. Зрозуміло, що це пусті погрози з боку Пу. Навіть російські військові експерти навіть на пропагандистських каналах змушені були це висміяти. Посилаючись, як би не на самого Пу. А ось є такий у нас дисидент Ходоренок, він сказав, що окремі гарячі голови на Близькому Сході стверджують, що вони знищуватимуть крилатими ракетами американські авіаносці. Це не так і він розповів чомусь, це не так просто і дуже складно.
У будь-якому разі, в Росії провели ядерні випробування і намагались застосувати те, що в народі зветься ядерною тріадою. Я не знаю, який там рівень реального виконання, але якісь ракетки пускали і відповідно, так би мовити, запускали один корабель. А тут ще з'ясувалося, що поранений в філейну частину свого доволі жирного тіла Рогозін, військовий злочинець, так підбанчував когось з Кремля, можливо і самого Путіна, запустити в Україну взагалі якусь космічну ракету, напевно з ядерним боєзарядом.
Ви знаєте, я згоден із російськими генералами в Генштабі, які доручили Ходаренку виступити. Ось ця балаканина про ракети, що знищують американські авіаносці, набагато небезпечніша. До ядерних балачок всі звикли - це порожній шантаж, який хоче вирвати політичні поступки із Заходу.
Я двадцять разів пояснював на всіх каналах, чому Путін не ніколи не прийде до застосування ядерної зброї, в тому числі тому, що ніхто йому цього не дасть. У нього немає ядерної кнопки, застосувати всі ці ядерні тріади у бойовому вигляді - потрібна там участь десятка офіцерів.
Рішення начальника Генштабу Герасімова. Герасімов у кишені в Путіна. Рішення міністра оборони Шойгу в кишені у Путіна. Хто ще там? А ядерний чемоданчик він таскав з собою у Пекін, до речі.
По-перше, всі реальні погрози там йдуть не від стратегічного озброєння, тому що стратегічне озброєння – це всі розуміють, це одночасні взаємні гарантії не знищення. Стратегічне озброєння – це все складно. А ось наказати льотчику одному направити крилату ракету на американський авіаносець - він може.
А після цього буде знищено всю російську армію протягом кількох годин. Ось ці його ескапади набагато небезпечніші для самої Росії, ніж ядерний шантаж, до якого вже всі звикли. Запевняю Вас, на Заході йому дали дуже чітку відповідь ще у жовтні минулого року йому телефоном пояснили, що буде, якщо його руки тільки потягнуться до ядерної зброї.
І наостанок, є такий відомий російський нацист, за сумісництвом гайдеггеріанець, прізвище в нього Дугін. Ми пам'ятаємо, як він розганяв ідею війни і агресії проти України і зараз він видав дуже цікавий сигнал, каже, що не треба нам дивитись на світ китайськими очима, будемо дивитись очима російськими і так далі, так далі.
Всі побачили - і в Росії, і в світі зазначили, те догоджання з яким Пу себе веде стосовно Сі, побачили справжнє положення Росії. Та й таким переконаним російським націоналістам це не дуже сподобалося.
Показово було у спілкуванні Сі з Путіним востаннє, коли Сі його поплескав по плечу і сказав такий комплімент дуже сумнівний - "Останнім часом Росія стала послідовніше відстоювати свої національні інтереси".
Ось мені як старій радянській людині – нагадав цей стиль, коли Радянський Союз похвалював якогось свого східноєвропейського васала.
Наприклад, Гусака, після того, як було ліквідовано уряд Дубчека. Це був явний прояв стилю старшого брата, але й у ньому був звичайно глибоке знущання – які до біса національні інтереси. Ми з вами говорили пів року тому, був скандал із картою в одній із сусідніх країн, де вся територія від Владивостока до озера Байкал була позначена українськими, тобто китайськими іменами.
Моя обмовка на рахунок українських назв невипадкова – можливо значна частина європейської частини Росії носитиме українські імена. А нещодавно вони пішли далі - вони опублікували офіційну карту самого Китаю, в якому ось той самий знаменитий Даманський острів, навколо якого тоді була битва. За офіційними угодами, половина острова Великий Уссурійський є частиною Росії. А на ось цій карті вже весь острів заштрихований як китайський і Путін спокійно це проковтнув. Тому ні про які національні інтереси та відродження Росії і не може бути мови. Путінська Росія повністю в обозі Великого Китаю.