Головний вкид, який щедро булькнув у наші внутрішні аудиторії в той момент, коли наша десантура розтягувала трофейні танки й САУшки — звучав так, що харківський прорив то була випадковість і що то просто така стратегія Шойгу. Мовляв, так українці розтягнуть свої комунікації та кадирівці та ПВК "Вагнера" легко прорвуть нашу оборону.
Тому окремі не дуже добросовісні ЗМІ через авторів, які отримали ордени з рук влади, після жорсткої розмови з Блінкеном — розповсюдили новину, що під час зустрічі з Зеленським той передав йому послання Байдена про необхідність розпочати переговори з Путіним. В англомовних джерелах нема жодного натяку на такі пропозиції державного секретаря США до нашого президента Володимира Зеленського. Єдина теза, яка прозвучала від Блінкена звучала так: "Україна бореться за свою Батьківщину, за своє майбутнє. Росіяни, які там перебувають – ні. Україна не їх. Україна не належить Росії. Вона належить українському народу, і це, як я вже сказав, є головним вирішальним фактором, який, на мою думку, ми спостерігаємо зараз". Натомість бажання перемовин лунало лише від РФ — від Слуцького, Мєдвєдєва і Пєскова. Останній, за два дні до контрнаступу на Харківщині, заявив таке: "Россия готова вести переговоры с президентом Украины Владимиром Зеленским о том, как будут выполняться условия Москвы для прекращения "спецоперации" и соблюдения не условий, но интересов России".
"Консерви під будь-яким приводом будуть вимолювати перемир’я бодай на кілька днів. Воно їм необхідне, щоб підтягнути хоч якісь резерви. Якщо ми не підемо на це — їм кінець. На херсонському напрямку їх 30 тисяч — якщо ми продовжимо наші обороти, то їхнє угруповання на правому березі буде розбито", — пояснює чим небезпечні подібні вкиди офіцер ЗСУ з південного напрямку.
"Якщо ми знищимо російське м’ясо там — у них буде проблема, бо не стане чим обороняти Крим. 810 бригада із Севастополя уже під Херсоном. Тому і вхопилися за свою улюблену ІПСО — накачувати антизахідну істерію, що США нас зливає", — додає військовослужбовець.
Друга дуже популярна брехня звучала так, що успіх ЗСУ в Харківській області – це начебто результат таємних домовленостей Байдена та Путіна. Це не є щось новим. Дуже схоже було про такі самі "домовленості" щодо півночі Київщини, хоча наші ударні бригади ще до середини квітня вибивали рашистів із чорнобильських лісів. Десь таке ("жест доброй воли") рашисти розповідали про визволення острова Зміїний.
Щоправда, світлини рельєфу свідчили, що наша територія повернулась додому аж ніяк не через доброту окупантів, а внаслідок успішних артилерійських, авіаційних, ракетних ударів, у тому числі із самохідної гаубиці "Богдана".
Два максимально примітивних російських фейки були вкинуті у наш інформпростір, бо з одного боку, була впевненість, що частина українців в це повірить або щонайменше засумнівається, згадуючи, наприклад, 2014 рік і Крим. Тоді з міжнародною підтримкою України справді була велика біда. Але Джозеф Байден — це далеко не Обама. Але росіяни прагнули досягти важливих цілей. Перше, збільшити недовіру українців до найбільшого постачальника оборонної та іншої допомоги — до США. Друге — створити ілюзію, що всі бажають Україні зла, у нас немає друзів, а отже, РФ — не є абсолютним злом, а просто один з його різновидів. Так само, подібні фейки підвищують велич Росії, яка нічого не програла, і продовжує як "велика" держава вирішувати долю світу та майбутнє маленьких країн.
Так, одразу після двох російських ІПСО — у німецьких ЗМІ вийшов коментар генерального інспектора Бундесверу Еберхарда Цорна, чий прямий підлеглий адмірал Кай Ахім Шенбах був напередодні 24 лютого звільнений через проросійську промову щодо Криму. Так от, це дідусь, який роками мав контракти з Армією РФ — висловив сумніви у силі українського контрнаступу. Він висловив сумніви щодо спроможності України вести контрнаступ через "відсутність трикратної переваги". І майже дослівно повторив російський фейк, що це був не розгром, а просто тактика така. Це спричинило скандал у німецьких ЗМІ, які у більшості своїй уже твердо на боці України.
Цього могло б не бути, якби українці дотримувались інформаційної гігієни. Є такий російський пропагандист, ідеолог проєкту "Новоросія" — він у телеграмі дуже добре розписав, чому РФ так активно вкладається в ІПСО. Підбурювач нових репресій і геноциду проти українців — видає, що "единственный шанс победить — это обломать и опустить х*хлов психологически, вернуть им комплекс неполноценности, который мы им навязывали 350 лет". Бо в ідеологів "Новоросії" та захоплення Криму біда — українці стають дуже подібними до гонорових поляків, ще і зближуються з ними.
Ця меншовартість дуже добре працює у питанні того, що слухають українці, як вони зневажливо ставляться до своїх істориків, адвокатів, блогерів і біжать їсти ложкою російське лайно.
На вкидах про "договорняки Байдена і Путіна" щодо Харківщини спалились два улюбленці українців серед "хороших русских" - Марк Фейгін і Марк Солонін.
Привізний раша-емігрант Марк Солонін висловив гіпотезу, чому, на його думку, російських окупантів вдалось вибити на Харківщині, а от на півночі Луганщини є певні труднощі.
"У мене є враження, що відбувся договорняк, про який говорив Конашенков, що армія РФ здає райони Харківщини, які вона захопила для перекидання їх на Донбас, щоб досягнути цілей СВО. Ось таке у мене враження, що це договорняк номер два — після відходу армії РФ з півночі Киівщини", — заявив дідусь, процитувавши головний наратив одного із ключових учасників окупації.
Знаєте, я навіть не буду коментувати, хто це каже. Просто залишу оцінку вкиду від кандидата історичних наук, доцента і вчителя вищої категорії Світлани Мешкової.
Якби Солонін не мав задачу розширити наратив РФ — він би мав помітити важливу річ. Той факт, що українські війська повернули на північ, має нормальне військове і географічне пояснення: наші ЗСУ дійшли до річки Оскіл і повернули на північ тому, що ця річка тепер прикриває наш правий (східний) фланг. А от північ Харківської області треба було зачистити, бо інакше, якби наші продовжували просуватися на схід, московити могли б їх атакувати з півночі у лівий фланг, бо на півночі Харківщини немає жодних природних бар'єрів. Якщо Солонін називає себе "військовим істориком" — він не може не розуміти цього факту, а отже свідомо вводить своїх слухачів в оману.
Ще одна побрехенька, від Марка Фейгіна, звучала так — здача рашистами Харківщини то був саботаж окремих генералів із Москви. Що російські командувачі просто відсторонились, інакше картина була б інша. Такі тези — абсолютне знецінення багатомісячної праці, наприклад, нашої 95 бригади, яка ціною нереальних зусиль і жертв кілька місяців стримувала наступ рашистів на Слов’янськ і Краматорськ з Ізюма. Цей фейк — спроба надати людського обличчя російським командирам. Мовляв, не вони такі погані, життя таке.
То ж кожен, хто став жертвою цих ІПСО навіть на незначний час, має задати сам собі питання: чому я досі дивлюсь російський контент? що мене змусило в це повірити? як мені наступного разу оцінювати інформацію, щоб це не повторилося знов?
Чим більше і краще наше ЗСУ трощитиме російських окупантів — тим більше буде подібної брехні, знецінення наших героїв і сіяння сумнівів щодо наших головних партнерів. Росія ніколи не вміла ефективно воювати й приймати поразку на полі бою. Але у неї є таланти — створювати диверсійні групи та брехати, видавати бажане за дійсне. А іще — це умілий аб'юзер, який ніколи не злізе з нашої спини, якщо ви жадібно сидите на голці російського блогера і тамтешнього експерта.