Це були безумовно дуже гарні й давно перезрілі рішення. Але мало бути продовження. У вигляді конкретних кримінальних справ проти лідера ОПЗЖ та його кліки. Інакше все це – не більше аніж піар та спроби особистої помсти за те, що президента Володимира Зеленського щедро обливали брудом на всіх цих ньюзванах та зіках. У справах по тероризму і державній зраді не можна зупинятися на півдороги. А то якось нелогічно виходить. Персонажа звинувачують у фінансуванні тероризму, накладають гучно санкції рішення РНБО. Але не арештовують, не висувають жодних підозр. І він продовжує спокійно ходити на роботу до парламенту. А я нагадую, що санкції були введені саме за сприяння тероризму. Тобто за те, що за гроші Медведчука фінансуються російські війська на Донбасі. Про це на днях нагадав секретар РНБО Данилов, якого явно розкручують як міцного патріота-державника епохи Шостого. Що бензином з заводу, який належить дружині Медведчука, заправляють російські танки на фронті, а зароблені гроші це успішне подружжя витрачає на війну проти України всередині неї.
Учора нарешті у СБУ дійшли руки до Медведчука. Але, ви думаєте, що його нарешті арештували за фінансування тероризму? Скрутили жорстко і відвезли одразу в ізолятор СБУ на Аскольдовий провулок? Одразу висунули звинувачення, за яке йому загрожує, за сукупністю, довічне ув’язнення?
Ні. Вчора СБУ, на річницю свого створення влаштувало легенький шмон в офісах так званого “Українського вибору-Право народу” в Києві та Дніпрі, лідером якої є Віктор Медведчук.
Але справа в тому, що “Український вибір” давно вже розчининився і став фундаментом в ОПЗЖ – парламентській партії, на пару секунд, до якої чомусь на етапі висунення на вибори в 2019-му році ні в кого жодних питань не було.
З відкритих даних правоохоронців, дотичних до обшуків — є підстави вважати, що керівництво “Українського вибору-Право народу”, яке перебуває в Києві, продовжує координувати діяльність її членів в окупованому Криму, попри спроби публічно відмежуватися від незаконних дій своїх колег на півострові. Клопотання погодила Генпрокурор Венедіктова, підписав - її заступник Гюндуз Мамедов.
Організатори ГО імітували ліквідацію 210 осередків, які розташовувалися на півострові. Проте жодних документів до Мінюсту України не подавалося. Організація продовжувала проводити у Криму діяльність на шкоду державній безпеці України.
Під час досудового розслідування слідчі СБУ отримали беззаперечні докази, що керівництво і представники ГО брали участь в організації та проведенні незаконного референдуму і незаконних виборів на тимчасово окупованій території АР Крим та Севастополя після тимчасової анексії півострова РФ. За попередньою версією слідства, вони також причетні до вчинення інших злочинних дій.
Ба більше - вчора вже інша силова структура – поліція, тобто Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції і спецпризначенців “Корду”, ще й влаштували обшук в резиденції Медведчука “Ведмежа діброва” в Закарпатській області. Мальовничі світлини зі шкурами невинно убієнних білих ведмедів в спальні Оксани Марченко уже ходять інтернетом.
ОПЗЖ вже встигло одразу прокричати про політичні репресії і порушення закону. Адже обшук в офісі вже по суті не існуючого “Українського вибору” насправді проводився вже будинку, де знаходяться депутатські приймальні цілих 6 нардепів від ОПЗЖ – самого Віктора Медведчука, Тараса Козака, Іллі Киви, та інших одіозних персон. Але чомусь до ОПЗЖ ніяких питань у СБУ нема.
Проблема в тому, що все більше скидається на те, що реальна боротьба з Медведчуком призупинилася. Зупинилася на тому, що насправді й цікавило Зеленського та його команду. Тобто, почистили рупори ОПЗЖ, дещо підрізали крила Медведчуку, аби не так активно забирали електорат на сході і півдні країни. А от йти далі – тобто, реально саджати кума Путіна – вже небезпечно.
Так само з Харківськими угодами. Процес підписання і ратифікації яких, безумовно, потрібно розслідувати. Але ось тільки чомусь після голосних криків на РНБО реальну підозру винесли лише Миколі Азарову. 73-річному діду з маразмом, родом із Калуги, який уже давно втік на історичну батьківщину і ніколи не повернеться до Києва. Але, якщо серйозно говорити, то виходить, що знову знайшли стрілочника, якому реально нічого не загрожує. Зате можна імітувати бурхливу боротьбу з п’ятою колоною.
Бо ж де кримінальні справи і підозри щодо Ахметова і Палиці, Деркача та групи правників Андрія Портнова, які голосували за ці угоди? Де урешті підозра для Володимира Литвина, який на днях ледь не вперся у ректори Київського національного університету? Ця людина не просто голосувала, а й підписувала квітневу зраду 2010 року як голова Верховної Ради України.
Таке враження, що офіс Зеленського займається тим єдиним, що вміє. Імітацією. В даному випадку – імітацією боротьби з Медведчуком. Який за останні дні подав купу позовів в суд, щоб зняти з себе санкції РНБО. Сам він подав до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України. Подала кілька позовів також і його дружина, поціновувачка черепів та кота Кокосіка Оксана Марченко, разом зі своєю подружкою, цивільною дружиною Тараса Козака Наталією Лавренюк. І ви розумієте, що рано чи пізно, чудово “реформована” судова система стане на бік кума Путіна.
А що ж у цей час вважають реальною загрозою для Шостого президента його численні соратники і радники? Учора все стало зрозуміло за мотивами свіжого ефіру “Право на владу” на каналі 1+1 Коломойського. Цей ефір був присвячений ніякій не боротьбі з ОПЗЖ, а страшним радикалам, які... розмалювали двері на Банковій. І тому на дружньому до Банкової ресурсі не придумали нічого кращого аніж... принести ці двері до студії.
Огидніше цього шоу The Doors міг бути лише виступ видатного речника ОПУ Олексія Арестовича, який сказав про нових затриманих на Банковій після акції 20 березня наступне:
“Не можна збільшувати кількість людей, ув‘язнених за політичними причинами, або з політичним мотивуванням. Вистачить Ріфа, Стерненка.... і так далі... Кузьменко, Дугарь”. Тобто Арестович визнав, що усі ці справи є... політичними, хоча людей, що підтримують ув‘язнених - називає маргіналами й неадекватами. І, що вам не ясно, “вистачить” уже тих, хто сидять, як Ріфф і Ко.
У підсумку маємо, коли за двома різними дверима команда президента намагається зробити протилежні речі. М’яко вирішити питання безболісних утисків Медведчука, який є і буде кумом збоченого диктатора з ядерною кнопкою. А з іншого — розписаними дверима намагаються натиснути на жалість, щоби владі пробачили арешти проукраїнських протестувальників. Поки від гучного стукоту в обоє дверей Зеленського рятує його посада і недоторканність президента. Але ніякі броньовані двері не врятують, коли він знову стане одним із десятків мільйонів українців.