От візьмімо казку про Кирила Кожумʼяку. У Києві був лютий Змій, якому кияни мусили давати данину найкращими юнаками та дівчатами, аж поки Кирило Кожумʼяка не намнув Змієві боки. Так і зараз мусимо давати Змієві данину найкращими українцями, тільки він вже на Сході та Півдні, хоч минулого року і до Києва підкрадався. Причому, до бою Кирило Кожумʼяка добре готувався: обмотався соломою та обсмолився смолою, тобто вдяг броню.
Або казка про Котигорошка, який врятував від Змія братів і сестру, а ті його зрадили, то він знайшов таких же зірвиголів, як сам, і знищив підлого старого діда, який різав людям ремені зі спин. Ну, так і зараз нащадки того діда мучать наших людей, катують, але сучасні зірвиголови стають до бою.
Читайте також: Сон літньої ночі
А ще мені подобається, як в українських казках щоразу злий персонаж питає доброго: "Будемо миритися чи битися?". І герой щоразу обирає битися. І завжди перемагає. Бо це ж казки. Та, виявляється, є в тих казках дещо дуже глибоке: знання про прадавнє зло і віра у перемогу добра.
Про авторку. Наталка Фіцич, журналістка
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.