Еспресо продовжує серію розповідей про Героїв України, які боронили та боронять країну від російських загарбників
Свій фах танкіста Пономаренко опанував ще у роки студентства, проходячи навчання на військовій кафедрі Національного університету біоресурсів і природокористування України – здобув кваліфікацію командира танкового підрозділу та отримав звання офіцера запасу. Проте до 2014 року справи із військовою службою більше не мав, працював керівником магазину однієї з великих мереж супермаркетів.
Але із початком російського нападу на Донбасі, у серпні 2014-го, Сергій потай від родини пішов до військкомату. Пройшов курс підготовки та отримав посаду офіцера у 3-му окремому танковому батальйоні "Звіробій". А вже 2015 року його бойові заслуги відзначили першою державною нагородою – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Читайте також: Герої України: Василь Боєчко, колишній учитель історії, не дав ворогу пробитися до Києва, щоб оточити столицю
Найбільше воїну із позивним "34", як він розповів, закарбувалися у пам’яті бої за комплекс споруд навколо вертикального вентиляційного ствола шахти "Бутівка-Донецька", який їм із четвертої спроби вдалося захопити спільно із підрозділом 95-ї окремої аеромобільної бригади. А після виснажливого штурму ще й витримати 16-годинний безперервний артобстріл.
Незадовго до повномасштабного російського вторгнення звільнився з лав Збройних Сил України, повернувся до мирного життя. Та цей період тривав зовсім коротко: у перші дні запеклих боїв 38-річний боєць, батько трьох дітей, знову одягнув свою військову форму.
"Коли я був маленьким, дід з бабою багато розповідали про Другу світову. Що вони робили, як жили. І я завжди думав: "Пощастило ж людям застати такі часи, зробити свій внесок у перемогу. От було б класно, якби я спромігся на щось подібне". Домріявся... Але ні про що не жалкую! Ми вже перемогли. Україна однозначно визнана світом, а Росія заблокована. І це вже не зміниться", – переконаний Герой України.
Ще перед початком великої війни Сергій Пономаренко та група його бойових побратимів-резервістів відчули її наближення та вирішили підготуватися, навіть на випадок вимикання зв’язку по всій країні:
"Я очікував нападу. Ще на початку лютого зв’язався з побратимами, з якими воював на Донбасі. Я був упевнений, що росіяни одразу вимкнуть зв'язок по всій країні, тому ми заздалегідь прописали маршрути висування, години й місця зустрічі. Зв'язок не вимкнули, а повномасштабне вторгнення відбулося. 24 лютого я закрив усі нагальні справи на роботі, 25-го виїхав, а 26-го вже був у 3-й ОТБр".
Читайте також: Герої України: Василь Штефко – повернувся з моргу і нищить окупантів
Вже 12 березня танкова рота капітана Пономаренка розвантажувалася перед Барвінковим. У місці, яке пам’ятає запеклу битву часів Другої світової війни. А за декілька годин після прибуття танкова рота здобула бойове хрещення.
Як каже командир, усі бійці його підрозділу мотивовані, зокрема й ті, хто до початку вторгнення не мали жодного бойового досвіду: "Про такий колектив можна тільки мріяти. Коли готуємося до виїзду і я визначаю екіпажі, які будуть виїжджати, хлопці навіть ображаються: "А чому знову вони, вони минулого разу їздили, тепер давайте ми поїдемо". Це дуже класно. З такими людьми хочеться працювати".
Сергій Пономаренко має і своє важливе правило, якого дотримується ще зі служби 2014 року: він ніколи не відпускає хлопців самих на завдання. Якщо виїжджають однією машиною, то обов’язково їде сам, коли ж більше, тоді із ним їдуть інші. Пояснює це дуже просто: "Розумієте, якщо відправляєш бійців, а сам лишаєшся, ти сієш зерно сумніву: наскільки ж це небезпечно, якщо він сам не хоче їхати, а нас посилає".
Читайте також: Герої України: танкіст і прикордонник Тарас Греченюк – воїн, який ніколи не скаржився
Місяці великої війни для капітана промайнули, наче один довгий день – сон по 2-3 години на добу, кілька виїздів щодня, постійні бої.
"Ця війна нагадує партію в шахи між розумною людиною і клінічним ідіотом. І всі ніби розуміють, що розумний переможе, але є нюанс – у розумного 16 фігур на полі, а в ідіота – 160. Разом із тим, вже усі зрозуміли, що їхнє «потужне військо» – міф. Друга армія світу?! Та вас прості менеджери б’ють, як мух на підвіконні", – каже він.
Свою особисту мотивацію Герой пояснює коротко – троє дітей. Говорить, що не хотів, аби вони бачили війну та старається особливо їм не розповідати про неї. Проте переконаний, що дуже важливо вчити історію: Тому що часи змінюються, а наш ворог з давніх часів – ні. І якщо так складеться, що ця війна не закінчиться розпадом Росії, гадаю, через 50-100 років ми знову повернемося на це саме коло. Вони не можуть по-іншому. У них на підсвідомому рівні закладено, що треба не розвивати своє, а забирати чуже. Тому маємо зробити все можливе, аби цього не трапилося знову.
Разом із підрозділом 25-ї окремої Січеславської повітрянодесантної бригади танкісти спробували штурмувати захоплене ворогом село Топольське (поряд з Ізюмом). Шість українських танків з двох напрямків наблизилися до села, коли побачили, що противник має значну перевагу у техніці. Лише добре замаскованих ворожих танків нарахували близько 20-ти. Почався бій.
Візуально бійці змогли підтвердити знищення 9 танків окупантів, проте на місці однієї ворожої машини у вогні – з’явились у прицілах українців незабаром з’являлися дві інших. Капітан вирішив відходити, щоб поповнити боєкомплект. Тоді ворог почав обстріли з артилерії різних калібрів, не даючи змоги знову вийти на вогневі позиції: один із Т-72 команди пошкодили кілька влучань. Аби врятувати екіпаж, якому вдалося евакуюватись та саму пошкоджену бойову машину, Сергій Пономаренко вирішив діяти на власному танку. Виконавши ризикований маневр, влучними пострілами йому вдалося придушити ворожі вогневі точки, під обстрілом взяти на буксир підбиту машину та витягнули її з поля бою.
За особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі Указом Президента України № 201/2022 від 2 квітня 2022 року капітану присвоїли звання Герой України та вручили "Золоту Зірку".
Про свою роботу та військові будні Сергій Пономаренко активно пише у Facebook – ділиться бойовими відео, розповідає про службу і навіть розкриває таємниці польової кухні.
Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb