В День Незалежності (а також це день смерті Олекси Довбуша) у всеукраїнський прокат вийшов фільм "Довбуш" режисера Олеся Саніна.
Окрім бюджету (із 122 млн грн держава профінансувала 65 млн грн) вражають й інші цифри: 108 знімальних днів, 50 природних та історичних локацій, 498 акторів задіяних у зйомці однієї зі сцен... А ще - масштабні реконструкції та відтворення оригінальних предметів 18 століття.
Еспресо подивився фільм, поспілкувався з творчою групою та зібрав цікаві факти про фільм "Довбуш", про які ви, можливо, не знали.
Постать Довбуша як народного героя обросла легендами, в яких правду важко відрізнити від уяви оповідачей.
Втім фільм — не казка, а окремі деталі сюжету достатньо тісно прив'язані до історичних фактів, які відомі про Довбуша. Історичні консультанти, робота з архівами і дослідження самого режисера — все це в основі сценарію.
Історики підтверджують наявність брата Олекси на прізвисько Різник та переданого церкві ножа, на якому були викарбувані імена жертв.
Є численні посилання в джерелах і на зустріч Олекси із засновником хасидизму цадиком Бештом.
Людина на ім'я Олексій Довбуш з Червоної Руси, згідно архівних даних, дійсно служила в польському війську. Чи був це саме той Довбуш — достеменно невідомо, але наявністю подібного досвіду можна пояснити те, що Довбуш довгі роки успішно протистояв професійній польській армії.
В архівах команда фільму відшукувала і візуальні компоненти: костюми, зброю, предмети побуту. В архівах Румунії та Польщі збереглися записи європейських подорожуючих того часу, які змальовували гуцулів. Окремі елементи епохи знаходили на тогочасних іконах.
"Історії, про яку ми розповідаємо, не існує у реальному світі. Нам треба було докопатися, як виглядала Гуцульщина початку 18 століття. Адже вона суттєво відрізнялася від тієї "класичної", яку ми знаємо вже завдяки історикам і письменникам з 19 століття. Гуцульщину 18 століття треба було виймати з живопису, з джерел польських, угорських і власне українських, з церковних розписів", — розповідає Олесь Санін.
Аутентичний одяг та аксесуари Гуцульщини 300—літньої давнини — все це масштабна робота художниць по костюмах — Гали Отенко та Марії Керо, які поєднали історію, епоху, місцевість.
"Олесь Санін завжди вимагає фактурної деталізації, щоб все було історично правдиво, щоб уникнути театральної бутафорії. Тому довелося відтворювати все, до найменших деталей, у відповідності до того часу, зберігаючи автентичні матеріали, способи виготовлення, техніку, — розповідає Гала Отенко — А оператор Сергій Михальчук дуже любить крупні плани, тому неважливих деталей не було. Навіть до одягу масовки — вимоги були, як до виконавців головних ролей".
Всі костюми для "Довбуша" шили з нуля. Вишивали вовняними нитками, які виготовляли і фарбували давнім способом, натуральними барвниками. Всі тканини — домотканні, теж фарбовані за давньою технологією, адже штучна фарба надає ненатуральний колір. Старим способом робили постоли.
"Великий пласт роботи — виготовлення чересів (гуцульські шкіряні паски). Цікавий нюанс — за їх висотою, широтою пряжки, кількістю монет, хрестів тоді визначали статус, професію, соціальне положення людини. Були повсякденні та святково—бойові череси і доходили вони до 45 см!" — ділиться художниця по костюмах.
Окремі команди працювали над виробами зі шкіри, над різьбою, чеканкою, литвом і виготовленням різної біжутерії: згард, хрестів, монеток: проробляли всі найменші деталі.
Костюми княгині Яблуновської, яку зіграла Агата Бузек, шили за всіма правилами першої половини 18-го століття: тканина, фактура, крій, аксесуари.
Зброя — окрема увага творців фільму. Були спеціально виготовлені бартки, ножі, пістолі. Акторів навчили бездоганному володінню ними.
"Стрій справжнього опришка працював як обладунки. Опришок з чересом, порохівницею і кльопаною торбою, вдягнутими хрест—нахрест, в капелюсі з металевими пластинами, був захищений від кулі, шаблі, сокири", - розповідає Гала Отенко.
Польський консультант навчав манері фехтування, характерної для шляхти того часу: сьогодні такої школи вже не існує.
Багато працювали над польською військовою уніформою, консультувались з її знавцями. Щоб не порушувати загальний кольоровий концепт, відмовились від використання форми королівського війська (вона дуже яскрава, червона з блакитним), а відобразили військо гетьмана Потоцького, з його синьо—блідо—жовтими кольорами. "Завдання було — показати правдиву форму, але щоб і головний герой виглядав на її фоні добре", — пояснює художниця по костюмах.
Була підібрана спеціальна порода коней: їх півтора роки готували до зйомок. Складною була доставка їх на майданчик: зйомки відбувались на високогір'ї, тож підйом туди коней займав тиждень.
Головні ролі в "Довбуші" зіграли Сергій Стрельніков (Олекса), Даша Плахтій (Марічка). Для Олексія Гладковського (Іван), актора Івано-франківського драмтеатру — це кінодебют. У ролі Правиці з "команди" Довбуша — Ростислав Держипільський, керівник і режисер того самого Івано-Франківського драмтеатру.
Залучення непрофесійних акторів до менших ролей — ще одна із особливостей картини.
Священика грає художник, іконописець, реставратор Левко Скоп. Дрогобицька Церква Святого Юра, де він працює — задіяна як локація. А ще Скоп, як мистецтвознавець і дослідник давніх ікон, консультував творців фільму щодо візуалізацій 18 століття.
Співачку Катерину Павленко (вокалістка гурту Go_A, сольний проєкт Monokate) теж можна побачити на екрані. Їй дісталась невеличка роль ворожки.
Інстаграм Віталія Марківа
В епізоді вже наприкінці фільму можна побачити військового Віталія Марківа (той самий, якого засудили в Італії за нібито вбивство журналіста, але потім виправдали і звільнили апеляційним судом Мілану, а тепер він знов у війську). Дія цієї сцени відбувається на Волощині.Інстаграм Артема Федецького
У себе в соцмережах фото і відео з бекстейджу зйомок розмістив футболіст Артем Федецький. З них можна зрозуміти, що він був залучений до картини разом із Артемом Мілевським.